Днями в Інтернеті на сайті агентства Інтерфакс (http://www. іnterfax. kіev. ua) з’явилася інформація про завершення першого етапу приватизації ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (КЗРК). Міжнародна консалтингова компанія «Оцінка» (Київ) дійшла висновку, що 100 відсотків акцій цього підприємства коштують 242 мільйони гривень...
Як це робиться
Пошуки «ефективного» власника на теренах СНД мають яскраво виражені результати. Якщо мікроскопічна, порівняно з провідними республіками колишнього СРСР, Болівія, де приватизація розпочалася в ті самі 90-ті роки, одержала від розпродажу державної власності 13 мільярдів доларів США, то наш північний сусід — дев’ять мільярдів. А ми — й того менше, десь приблизно шість мільярдів.
Зате Україна за кількістю мільйонерів у перших лавах світової спільноти. При тому, що з якості життя перебуваємо на 75-му місці. Одне тішить: до Росії, з якою одвічно змагаються офіціозні аналітики, нам далеко. Остання, як відомо, встигла перегнати Америку за кількостю мільярдерів та розмірами їхніх капіталів. Але в росіян — своя гордість. «Ефективні» власники там з’явилися за рахунок приватизації природних ресурсів, насамперед нафти і газу.
В Україні — своя специфіка. За очевидної рахітичності фондового ринку в нас на повну силу розквітла (по суті — тіньова) спекуляція акціями колишньої держвласності. Що їх купує суворо обмежене вузьке коло осіб. За втратними цінами.
Так, не встиг менш як за мільярд доларів США піти, — не без скандалу, однак, не дуже гучного, — з молотка процвітаючий за всіма показниками комбінат «Криворіжсталь» (не допущені до конкурсу покупці пропонували в півтора разу більше), як голова бюджетного комітету ВР Петро Порошенко заявив про те, що готується продаж новоспеченими власниками металургійного гіганта своїх акцій. Звісно, за ціною, котра значно перевищує витрачені ними кошти.
Нагадаємо, комбінат «Криворіжсталь» (93,02 відсотка акцій) придбав консорціум «ІМС», екстрено створений фінансово-промисловими групами «Інтерпайп» та «Систем кепітал менеджмент». Хто їхній власник, не знають хіба що немовлята. Такі реалії. За рівних стартових умов «ефективні» власники на вітчизняному ґрунті, як правило, народжуються з найближчого оточення вищої влади.
Що почому
Незважаючи на те, що куратор металургійної галузі в Мінпромі Анатолій Федяєв, міністр промполітики Олександр Неустроєв та народний депутат Вадим Гуров послідовно відстоюють приватизацію ДАХК «Укрудпром» (куди входить і КЗРК) єдиним комплексом, його вже давно розтягли тихою сапою всі ті самі герої вітчизняної приватизації. Компанії, афельовані з «Інтерпайпом» та ІСД, практично на всіх гірничо-збагачувальних комбінатах (котрі де-юре ще належать державі) володіють коли й не керуючими, то — принаймні — блокуючими пакетами акцій. До слова, більшість ГЗК під наглядом «ефективних» власників працюють зі збитками.
КЗРК до останнього часу залишався «незайманим». У тому сенсі, що руки відомих у країні приватизаторів до нього ще не встигли дотягтися. Але висновки консалтингової компанії «Оцінка» наводять на певні роздуми. І ось чому.
На балансі цього підприємства (за залишковою вартістю) станом на 31 грудня 2003 року було: на 637 870 тисяч гривень — основних коштів; на 88 241 тисячу — незавершеного будівництва; на 3 305 тисяч — довготермінових інвестицій; на 12 168 тисяч — нематеріальних активів. Погодьтеся, ці суми вельми далекі від оголошеної оцінювачами вартості. Ось чому в кулуарах влади подейкують про те, що КЗРК готують на заклання. Як своєрідну сатисфакцію «Інтерпайпу». Бо «Систем кепітал менеджменту» дісталася левина частка проданого пакета акцій «Криворіжсталі».
Напевно, будуть не до вподоби
Хоча старий Гегель казав: бійтеся чорта і аналогій, але в цьому разі їх важко уникнути. Покупці «Криворіжсталі» з повнішими, ніж у приватизаторів з найближчого оточення, гаманцями, де вони? Їх відсічено було від корита, як пояснюють, виключно з патріотичних міркувань. Щоб провідний металургійний комбінат не дістався іноземним прибульцям.
У випадку з КЗРК, однак, є нюанс. Задовго до офіційного оголошення конкурсу з його продажу вітчизняний покупець заявив про свою готовність викласти за нього 700 мільйонів гривень. Майже 100 відсотків балансової вартості.
Про готовність поборотися за більш ніж перспективне залізорудне підприємство, починаючи саме з такої стартової ціни, публічно заявив Олександр Чаков, директор з економіки Маріупольського комбінату імені Ілліча. Напевно, єдиного з 13 вітчизняних металургійних заводів, котрі не потрапили під контроль доморослих олігархів.
Цікаво, що запропонує цього разу конкурсантам наш доблесний ФДМУ? Щоб відсікти небажаних покупців? Шароварний патріотизм, використовуючи сучасний бізнес-сленг, тут не канає...
