Володимир Леонтович — український письменник, громадсько-політичний діяч і меценат. Колись його добре знали на рідній Полтавщині й по всій Україні.
Його обирали депутатом земства, отож міг впливати на економічний та культурно-освітній розвиток краю. Збудував у своєму селі Оріхівка на Лубенщині двокласну школу й утримував учителя, опікувався народними бібліотеками, активно розповсюджував книжки українських письменників. Ще 1901 року В. Леонтович виступив на засіданні Полтавського земства з доповіддю, в якій вимагав «допущення рідної мови до навчання у школі».
Саме за підтримки Леонтовича, Чикаленка та інших меценатів почала 1905 року виходити перша всеукраїнська газета «Громадська думка». Він був членом Центральної Ради УНР, міністром землеробства за гетьмана Скоропадського, брав активну участь у розробці земельного закону, визнаного одним із найдемократичніших у світі. 1919 року письменник опинився у вигнанні. Востаннє в Україні твори Леонтовича видавали у 20-х роках (оповідання «Солдатський розрух» та повість «Пани і люди»). Відтоді настало цілковите забуття. Йому не судилося знову побачити рідний край. Та він повертається додому своїм щирим Словом. Цього року побачили світ перші два томи із зібрання творів письменника. Зібралися на цю шляхетну справу всі онуки письменника. До цих томів увійшли повісті, оповідання, казки, замальовки. Наклад видання дуже невеликий — 500 примірників. Але тепер із творчістю Леонтовича вже зможуть ознайомитися науковці, студенти і читачі обласних бібліотек. У Національній спілці письменників України відбулася презентація двотомника. Виступили письменники Микола Шудря, Максим Стріха, журналіст Микола Цимбалюк, голова Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги Ольга Кобець.
Зібрання творів розраховане на чотири-п’ять томів і потребує спонсорства. Сподіваємося, що знайдуться нові меценати, віддані українській ідеї, які підтримають починання родини Леонтовича, гуманіста і патріота.
