На прес-конференції, що відбулася на початку тижня в Києві, президент російського Фонду ефективної політики Гліб Павловський презентував не тільки новину про відкриття в українській столиці свого клубу — «неурядової організації, яка запрошуватиме різних осіб з Росії — державних, недержавних, культурних», а й торкнувся теми «набігів» на нашу передвиборчу землю осіб, запрошених українськими «клубами». Йдеться про легіонерів-політтехнологів з-за Хутора Михайлівського, які перед черговим актом волевиявлення «окуповують» штаби деяких кандидатів, наче біло-синюваті тіла курортників гальку літнього кримського берега.
Кажуть, минулих парламентських виборів нинішній гість, як і його відомий колега Марат Гельман, також не цурався запрошення «внести домашнього затишку в суворий інтер’єр жорсткого життя» одного партійного лідера. Стругання салатів для коханої жінки перед телевізійною камерою, поза сумнівом, зворушило тоді серця глядачів, звиклих бачити, як той лідер «кришить» у «кнопці» своїх опонентів. Хоча не настільки, щоб дружно голосувати за партію галантного кавалера. Вона з допомогою навіть «політичних ефектів» ледве дотягнула до останнього місця в переліку переможців забігу.
Кому сьогодні знадобилися послуги російських політичних технологів? Якщо вірити панові Павловському (що було б, погодьтеся, трохи наївно), не кандидатові від владного табору. В контексті вищенаведених спогадів прихильники цього кандидата можуть розслабитися: їм не загрожує «результативність» фахівців з ефективної політики. Та й узагалі, як стверджує Гліб Павловський, сьогодні на українській території десантуються не зірки, а метеори другого ешелону, які «продають відпрацьовані прийоми, щоб одержати прибутки». І, за його спостереженням, продають не фавориту влади, а ... опозиції. Які «довірливі» покупці водяться в нашій країні!
Мабуть, пан Павловський начитався «темників», в існуванні яких чомусь сумнівається: багатий досвід йому підказує, що це не інструкції Банкової, а творчий продукт «Української правди» та низки опозиційних видань». Навіть «аналітики» АП були змушені зізнатися, що «провадять рекомендаційну політику», а московська «зірка» плутає в наших «хащах». Напевно, справді «салати» з локшини — це вершина їхніх, як зазначив сам гість, «злегка піратських» фантазій?
