Луцькі тролейбуси разом з курми йдуть на спочинок.

Дані хронометражу, зробленого самим підприємством про те, що ввечері — рух нерентабельний, бо мало пасажирів, треба сприймати критично. Для кількох сотень маршрутних автобусів, які працюють в цей час на вулицях міста, цих пасажирів вистачає. І так аж до 24-ї. Отже, перевозити є кого. Річ у іншому —втрачено довіру лучан до цього виду громадського транспорту. Щоб повернути її, треба наситити маршрути рухомим складом. Як сказав заступник директора підприємства Сергій Дьомін, у цій справі є певні нормативи: на кілометр ліній має бути в середньому від 1,5 до 2,5 машини. Скажіть, хто тоді не почекає 7—10 хвилин, щоб сісти у зручний і екологічно чистий транспорт? Схожа ситуація була в Луцьку в 1991 році, коли, експлуатуючи 84,4 кілометра ліній, тодішнє тролейбусне управління мало 130 машин. Того року Луцьк закупив 14 нових тролейбусів.

А яка ситуація сьогодні? Маючи 109 кілометрів ліній, підприємство може залучити максимально 56 тролейбусів. Фактично у першу зміну виходить 47 машин, у другу — 42. Тобто до оптимального нормативу місту бракує щонайменше 100—110 тролейбусів. А які перспективи? Із 83 машин, які має підприємство, 27 перебувають на ремонті. Деякі в черзі на це стоять уже кілька років, оскільки рухомий склад безнадійно застарів. Два останні тролейбуси підприємство придбало в 1997 і 1998 роках. Решті — по десять, двадцять і більше років. А термін їх експлуатації — десять років. Отож, якщо його дотримуватися, то мали б лише дев’ять тролейбусів.

Тролейбусники із вдячністю згадують свого колишнього директора Володимира Марушкіна, який зумів на підприємстві організувати капітальний ремонт машин. Завдяки йому і вдалося зберегти тролейбусний парк. Але латати до безкінечності старі тролейбуси не можна. Та й коштує це недешево. Якщо відверто, робота ця безперспективна, отож без оновлення рухомого складу не обійтися. Та коштів не вистачає на найнеобхідніше, навіть куцу зарплату луцькі тролейбусники отримують із запізненням.

Причини такої скрути, як то кажуть, — зверху. Проведені дослідження показують, що лише 35—40 відсотків пасажирів оплачують свій проїзд, решта — пільговики. Із запланованих на цей рік 8 мільйонів витрат компенсацій з різних джерел очікують 3,2 мільйона, тобто лише 40 відсотків. А мало б бути 60—65. Себто до реальних відшкодувань бракує 1,6—2 млн. гривень. Це вартість 3—4 тролейбусів.

Або така деталь: за кіловат-годину електроенергії транспортники платять майже 30 копійок — чи не вдвічі більше від населення. Саме тут варто згадати, що тролейбуси й трамваї є соціальним видом транспорту. Ним користуються переважно незаможні верстви населення. З огляду на це доцільно було б вирівняти компенсацію і тарифи, що дало б змогу лише луцьким тролейбусникам придбати за рік дві машини.

У потребі такого кроку переконався і Прем’єр-міністр України Віктор Янукович, зустрівшись наприкінці травня на Луганщині з делегацією Алчевського тролейбусного підприємства. «Якщо не здійснюватимемо компенсацій на проїзд пільгових категорій громадян, ми знищимо пасажирські перевезення», — зауважив тоді глава уряду. Вже через кілька днів дієвість прем’єрського розпорядження відчули і в Луцьку: 30 червня підприємству електротранспорту з держбюджету перерахували 68 тисяч гривень. Сума невелика, але, як сказав директор підприємства Іван Кубіцький, це —перші «живі» гроші, отримані цього року від держави. Раніше лише йшов взаємозалік за спожиту електроенергію.

Треба віддати належне керівнику луцьких тролейбусників, який відшукує можливості збільшення надходжень до каси підприємства. Скоротивши чисельність контролерів з 56 до 16, зменшивши кількість кіоскерів з продажу проїзних квитків і залучивши до цього додатково 70 працюючих, тут ввели на всіх тролейбусах кондукторів. Квитки вони продають лише для проїзду в конкретному тролейбусі. Ефект від нововведення відчутний: за збільшення фонду заробітної плати на 20—22 тисячі гривень щомісячна виручка зросла на 100—120 тисяч грн.

Однак це не вирішує проблеми. Коштів бракує не лише на придбання нового рухомого складу, а й на ремонт старого. Тож без допомоги держави і місцевих органів влади луцьким тролейбусникам не обійтися.

Не обійтися їм і без водіїв, яких катастрофічно мало. Через низьку плату, а ще більше — через затримки з її виплатою, десятки місцевих спеціалістів працюють у Москві, Києві, Санкт-Петербурзі. Дехто з них, можливо, й погодився б працювати за 540 гривень на місяць, бо вартість життя у Луцьку значно нижча, ніж у цих столичних містах. Але умови праці водіїв в обласному центрі Волині багатьох не задовольняють. Забиті транспортом вулиці, маршрутні таксі, для яких ніби не існує правил дорожнього руху. На кількох кілометрах центральних магістралей міста крутиться до 600 маршруток, зовсім не звертаючи увагу на тролейбуси. Треба мати дуже міцні нерви, щоб припаркувати громіздкий тролейбус на зупинках біля ЦУМу або центрального ринку. Водії мікроавтобусів, очікуючи пасажирів, влаштовують тут навіть відстій. Утім, влада Луцька вдає, ніби не бачить, як потерпають від цього водії тролейбусів. Така байдужість породжує в мешканців міста різні чутки про належність цього транспорту деяким керівникам міста. За такої їзди, окрім усього, згоряє на 15 відсотків більше електроенергії.

У місті зменшується кількість бажаючих сісти за кермо тролейбуса. За два роки тут ледве спромоглися відшукати 16 чоловік на курси водіїв за рахунок міського центру зайнятості, хоча планувалося набрати 25. Якщо врахувати, що тролейбусами сьогодні керує дев’ять водіїв-пенсіонерів, то з часом кадрова проблема лише загостриться.

На початку 90-х років минулого століття тролейбуси в Луцьку ходили до 24-ї, а деякі з них до першої години ночі. Тепер ми лише мріємо про таке. «Батьки» міста тим часом кажуть, що транспортну проблему в Луцьку розв’язано. Але за рахунок чого? Насамперед завдяки спустошенню гаманців мешканців міста. Адже далеко не в кожного є достатньо грошей, щоб користуватися маршрутними таксі, вартість проїзду в яких нещодавно зросла до 80 копійок.

Не можна не враховувати і екологічної ситуації. Шість сотень маршруток для міста з населенням 210 тисяч — чи не забагато? Вже сьогодні загазованість повітря на проспектах Волі, Перемоги, Відродження, Соборності, вулицях Рівненській, Ковельській, Винниченка, Парковій, Глушець значно перевищує допустимі норми. А безпека пішоходів і учасників руху? Невже ці питання не хвилюють міську раду і її голову Антона Кривицького? Тролейбуси в Луцьку мені більше нагадують мамонтів, що вимирають. Колись кинемося рятувати їх, але чи не буде пізно?