Система, однак

У засіки, як казали в часи не такі вже й далекі, Батьківщини надійшло перше зерно нового врожаю. І одразу широко розрекламована система заставних закупівель у держрезерв почала давати збої.

Нагадаємо, що цього року заплановано за оголошеною ціною (не нижче 800 гривень за тонну) у сховища ДАК «Хліб України» закласти півтора мільйона тонн заставного зерна. Коректуючи бюджет, Верховна Рада виділила для цього 200 мільйонів гривень. Тільки ось де ці гроші? Принаймні запорізьким хліборобам на Молочанському елеваторі, який єдиний в області працює за заставною схемою, минулого тижня, що називається, дали відкоша.

Ні, у прямому значенні для них двері тут відчинені: завозь врожай — не хочу! Тільки ось відносно розрахунків... Керівники елеватора обіцяють хлібоздавачам перерахувати заставні суми протягом місяця. Але ж «горючка» селянам потрібна щодня! От і йдуть ранні зернові емісарам від зернотрейдерів за ціною в два—два з половиною разу меншою, ніж заставна. Коротше, як і торік, за тонну солярки селянам доводиться віддавати до чотирьох тонн зерна.

І таке. Обіцяного Кабміном приймання хліба за білком саме на сховищах ДАК «Хліб України» не здійснюють. Як і за старих часів, клас зерна визначають за клейковиною. Що це дає приймальникам, пояснювати не треба. Пересортування завжди було, є і буде інструментом несправедливої наживи.

І останнє. Оголошене раніше приймання заставного зерна за принципом «хто не встиг, той запізнився» скориговано, як повідомив у пресі голова правління ДАК «Хліб України» Віктор Бондаренко, у бік першочергової підтримки господарств, що перебувають у найважчій ситуації. Але, по-перше, саме їм і немає коли чекати розрахунків протягом місяця. А по-друге, хто визначить тих, котрі найбільше потребують держпідтримки? Місцева адміністрація, як висловився пан Бондаренко? Ну-ну. Система, однак...

У квітні, коли заволали вітчизняні споживачі, голосніше за всіх залізничники, від невиправданого, як намагався довести Антимонопольний комітет, підвищення цін на металопродукцію, в одному з оглядів під рубрикою «Баланс тижня» наша газета прогнозувала відповідний ціновий удар. І ось 13 липня він стався. Своїм розпорядженням «Про тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом» уряд дав добро «Укрзалізниці» на підвищення розцінок на свої послуги.

Тепер уже напевно заволають металурги. Адже, як відомо, майже 85 відсотків своєї продукції вони реалізують за кордоном. А саме на експортні перевезення (зокрема, руди і залізорудних концентратів) ціна зросла майже вдвічі, на 96 відсотків!

На 50 відсотків більше тепер платитимуть залізничникам експортери світлих нафтопродуктів, на 40 — імпортери мінеральних добрив. Одне слово, всі, хто працює з ключовими для економіки нашої країни товарами.

Мультиефект від цінової круговерті в базових галузях промисловості пересічні споживачі, тобто ми з вами, дорогий читачу, відчуємо не одразу. Зазвичай він настає через півтора—два місяці. Передбачити, яким буде стрибок цін на товари першої потреби, практично неможливо. Але те, що всі оголошені урядом на найближчий час підвищення зарплат і пенсій буде з’їдено повзучою інфляцією ще до того, як вони потраплять у наші гаманці, — це вже точно. Знову ж, система...

Наступними за зростанням цін на іномарки, спричиненого підвищенням увізного мита, поповзли вгору ціни і на гордість вітчизняного автопрому, милі серцю нашому немудрі «Таврії» і «Славути». Поки що вони подорожчали на 165 гривень. Начебто мізер, а все-таки неприємно.

До того ж голова правління ЗАТ «ЗАЗ» Олег Папашев пообіцяв, що наприкінці року ціна на його дітища ще збільшиться. Через зростання цін на комплектуючі. Насамперед на метал. Уже сьогодні в собівартості «Таврій» і «Славут» вона становить майже 30 відсотків. (В економічно розвинених країнах — не більш як 12—15 відсотків). Скільки затягне листовий прокат завтра, коли металурги дадуть відповідь на ціновий удар залізничникам, поки що не знає ніхто. Так і живемо. Системно.