У столичному театрі російської драми проходять ІІІ сценічні читання сучасної німецької драматургії
Те, що сучасній п’єсі нелегко знайти шлях до сцени, — факт, на який доводиться зважати молодим українським драматургам. Тому приклад того, як німецький культурний центр — Ґете-Інститут — уже третій рік поспіль пропонує київським театралам прилучитися до новинок нової німецької драми, показовий. Німці вміють шанувати свою культуру і не бояться пропонувати глядачеві навіть недосконалі п’єси, тим самим відкриваючи шлях до народження якісної драматургії. Незважаючи на те, що Міністерство культури і мистецтв України бере в проекті особисту участь, заснувати щось подібне для вітчизняних драматургів воно не поспішає.
Цього року київська публіка може ознайомитися з такими німецькими авторами: Фріц Катер, Констанція Денніг, Хельмут Крауссер, Ігор Бауєршима, Аня Хілінг, Хендел Клаус і Курт Швіттерс. Але, крім знайомства з німецькою драмою (Ґете-Інститут щороку випускає збірник показаних п’єс) читання дають змогу вільно висловитися також молодим українським режисерам. Програму презентують і вже заявили про себе й маловідомі режисери — Андрій Білоус (Київ), Лариса Семирозуменко (Київ), Ігор Селін (Санкт-Петербург), Георг Жено (Німеччина), Вадим Сікорський (Львів), Олена Щурська (Київ), Степан Пасічник (Харків) та Катрін Кацубко (Німеччина).
Принцип «Сценічних читань» простий. На малій сцені Російської драми в імпровізованій ситуації (на підготовку дається кілька репетиційних днів) актори і режисери, використовуючи мінімум декорацій, намагаються, програючи ролі й читаючи текст з аркуша, втілити п’єсу в порожньому сценічному просторі. Це дає часом несподівані режисерські й акторські рішення. Виходить своєрідний експериментальний міні-фестиваль напівімпровізаційних спектаклів. Сьогодні це чи не єдиний серйозний проект, спрямований на включення українського театру до європейського контексту.
Наталя КАТЕРИНЕНКО, «Телекритика».
