Своє 65-річчя відзначив поет, політик, народний депутат, голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» Павло Мовчан. Столичний Будинок кіно зібрав близько трьохсот шанувальників творчості митця слова. Його творчість зосереджена на питаннях на перший погляд риторичних: «Хто, коли і навіщо створив нашу землю і нас на ній? Чому її рух триває разом з нами по колу, і сонце по колу, і всесвіт по колу, і слово по колу?».
Узагалі, атмосфера роздумів на тему Слова насичувала (а може, й перенасичувала) цей святковий вечір. «У кожного народу дитя, що тільки-но з’явилося на світ, називається по-своєму: у когось «bebі», у когось «младенец». Мовляв, це вже людина, але дуже мала. Здається, лише у нас називають маленьких діточок «немовля» — «не мовля». Одне слово — не мовить. А коли не мовить, тоді, може, це ще не людина?» Так сказав ювіляр, і за цим стояло риторичне: а чи не схожі ми на націю «немовлят»?
Утім, ювіляр сказав ще й таке: «Якщо довго оглядатимешся на зоряне небо, зоряне небо почне оглядатися на тебе».
Цю тезу підхопили гості. Скажімо, народний депутат Валерій Асадчев зробив «небесний подарунок» колезі Мовчану: привселюдно охрестив ювіляра в чумаки, подарував бриля та вишиту сорочку і трохи солі, по яку колись чумаки ходили. Виступили з привітаннями також поети Дмитро Павличко та Іван Драч, представники депутатської фракції «Наша Україна», Київської міськдержадміністрації, Української православної церкви Київського патріархату. І, звичайно, на вечорі звучали вірші.
При світлі сумління прозоряться стіни,
Тумани прозоряться в полі осіннім,
І кожен знаходить додому свій шлях,
При світлі сумління, як з вирію птах...