Україна олімпійська: 1952—2004
Отже, фехтування і в Україні є тим видом спорту, який багатий на олімпійські здобутки. На жаль, останні медалісти з нашої країни піднімалися на п’єдестал ще в Барселоні. В Атланті, коли Україна вперше виступала як самостійний член олімпійській сім’ї, тільки Вадим Гутцайт в особистих поєдинках шаблістів став шостим. У Сіднеї Україну представляли три команди — шаблісти, які посіли шосте місце, рапіристи — п’яте і жінки-рапіристки — восьме. Сергій Голубицький в особистих поєдинках фінішував шостим.
За чотириріччя, що збігло після Австралії, ми дедалі частіше чуємо про успіхи наших земляків на етапах кубків світу, в чемпіонатах світу та Європи і серед дорослих, і серед юних. Останній факт особливо приємний, бо він засвідчує, що майстрам зростає гідна зміна. Утім, нинішнім лідерам українського фехтування за віком ще далеко до тієї межі, коли роки стають завадою. З тих, хто претендує бути на доріжці в Афінах, мабуть, лише Володимир Калюжний перетнув 30-річний рубіж і має досвід Сіднея. Тоді в Австралії поряд з ним у команді боровся 20-річний Володимир Лукашенко, якого в київському спортінтернаті навчав Микола Горюнов. Лукашенко був наймолодшим не тільки серед шаблістів, а й узагалі у фехтувальній збірній. Тепер за плечима підопічного Гарніка Давидяна (саме йому передав свого учня Горюнов) досвід ще чотирьох років змагань і титул чемпіона світу в особистому заліку та бронзового призера в командному разом з Олегом Штурбабіним і Владиславом Третяком. Не зайво буде сказати, що особистого «золота» в Україні не було від 1969 року, коли його завоював Віктор Сидяк. До речі, минулий рік узагалі був успішний для українських фехтувальників. Тоді, коли Лукашенко приймав поздоровлення з титулом, чемпіонкою світу в Гавані стала шпажистка Наталка Конрад, срібним призером — також у шпазі — Максим Хворост, а чоловіча команда шаблістів виграла «бронзу». На юніорському чемпіонаті Європи в хорватському Пораку переміг шабліст Дмитро Бойко, став другим шпажист Ігор Рейзлін. Чемпіонський титул виборола команда хлопців-шаблістів, а дівчата-шпажистки піднялися на третю сходинку п’єдесталу. Дмитро Бойко до колекції нагород додав торік звання чемпіона світу серед кадетів. На тому чемпіонаті третім фінішував Євген Максимов.
Прекрасно виступили наші земляки на Всесвітній літній універсіаді. Чемпіонами повернулися додому Лукашенко і команда шпажистів, срібним призером — дружина шаблістів. Може, й задовгим виходить цей перелік прізвищ, змагань, але він —сьогоднішнє обличчя українського фехтування. Втім, нас, звісно, хвилює, з чим ідуть вони до Афін.
Про те, як шаблісти виборювали ліцензії, прошу розповісти старшого тренера у цьому виді зброї Гарніка Давидяна.
— Це був тривалий і нелегкий шлях. Шаблісти виступали на чотирьох етапах кубка світу в Європі, із яких до заліку обирали двох кращих, далі — етап в Америці і чемпіонат світу. З європейських стартів кращими стали паризький і угорський, де наші спортсмени посіли командою другі місця. Такий само результат був в Америці. До цієї суми балів додалося третє місце чемпіонату світу. І ми стали володарями олімпійської ліцензії. Фактично брали участь три спортсмени —Володимир Лукашенко, Владислав Третяк і Олег Штурбабін.
— І хто з них представлятиме Україну в Афінах?
— Сьогодні ще зарано відповідати на це запитання. Усе вирішуватиме тренерська рада. Відомо одне — троє в команді, один запасний. Вони ж виступатимуть і в особистому заліку.
— Які змагання відбудуться ще до початку Олімпіади?
— Етап Кубка світу в США, далі чемпіонат Європи й останній етап Кубка світу в Ірані.
Останні етапи Кубка світу, що їх належить пройти тим, хто вже кваліфікувався в Афіни, мають значення для того, яке місце матимуть команди в жеребкуванні. Факт важливий, та, як кажуть тренери, перший може програти двадцять четвертому на старті, бо на олімпійських іграх не буває слабких суперників. Скажімо, в командних двобоях фехтують лише по вісім команд. А це означає, що кожен із вісімки претендентів має реальний шанс на успіх. Долю наших шпажистів, приміром, вирішили два очка переваги над італійцями. Це тоді як у запасі вже налічувалося понад двісті. Отака дрібниця залишила за межами учасників чемпіонів минулої Олімпіади. В компанії шпажистів переважають харків’яни. Це Дмитро Карюченков, Олександр Горбач, Максим Хворост. Богдан Никишин — дніпропетровець.
Запитую у старшого тренера збірної України Вадима Гутцайта.
— Як широко представлені регіони України серед претендентів на місця у збірній?
— Традиційно тримає високу марку харківська шпага. На минулій Олімпіаді в особистому турнірі її представляв учень Ірини Одокієнко Олександр Горбач. Новою адресою є Нетішин на Хмельниччині. А все розпочалося з того, що в цьому маленькому містечку почав працювати Валерій Штурбабін. Вони з дружиною змогли створити добру школу, зацікавити молодь колись незвичним для цієї місцевості видом спорту. Нині серед нетішинців уже є переможці і призери великих міжнародних змагань. Налагоджується справа в Донецькій області, на Одещині, де відкривають спортивну школу фехтування. Річ у тім, що в цих містах, як і в Дніпропетровську, Львові, фехтування мало здавна міцні позиції, та останніми роками їх було втрачено. І ось завдяки тому, що до керівництва обласних федерацій прийшли люди, які докладають чимало зусиль для відродження нашого виду спорту, помітні зрушення на краще. Велика заслуга в тому й Української федерації, яку ось уже дванадцятий рік очолює Сергій Олександрович Міщенко.
Крім команд, є ще два учасники особистих змагань. Надія Казимирчук, яку тренують Григорій Кріс і Михайло Подольський, візьме участь у поєдинках шпажисток. А серед шаблісток шукатиме успіху 20-річна київська студентка Дарія Недашківська, яку до високих результатів привели Валерій і Ольга Штурбабіни.
— Здається, цього року в олімпійській сім’ї будуть досить молоді українські команди?
— Так. Після Сіднея ми пішли шляхом омолодження збірних команд. Робили це не штучно, а дали змогу молоді виявити свої здібності. І тепер можемо варіювати складами, бо з’явилися не одиниці претендентів, а ціла низка майже рівноцінних спортсменів. Приємне те, що всі вони на чолі з наставниками налаштовані на серйозну роботу, отже, й на серйозні результати.
