Позавчора відбувся брифінг Генерального прокурора Геннадія Васильєва, присвячений «вічно актуальній» темі — розслідуванню резонансних справ. Нагадаю, пожвавлення уваги до діяльності ГПУ спричинили сенсаційні публікації у британській газеті «Індепендент» із «вкрапленнями» уривків з допитів працівників «наружки», що стежили за Георгієм Гонгадзе. Як відомо, 1 липня Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом розголошення в газеті даних досудового слідства, підтвердивши у такий оригінальний спосіб правдивість публікацій, хоча на недавній прес-конференції слідчих у «справі Гонгадзе» нас запевняли в недостовірності наведених у них фактів.
Здається, ГПУ замість того, щоб вести безпосереднє розслідування вбивства журналіста Гонгадзе, зосереджується на діяльності його живих колег. Крім усього іншого, іноземних, яким, очевидно, не «пощастить» опинитися під «перехресним вогнем» розгніваних українських прокурорів.
Утім, не тільки автору публікацій загрожують неприємності від нашої ГПУ. Як повідомив Геннадій Васильєв, його відомство суворо зажадало від МВС пояснень, «які були причини для того, щоб стежити» за Георгієм Гонгадзе. Якщо цього досі не з’ясували, то, може, «асам» слідства ліпше перекваліфікуватися в начальників ЖЕКів? А коли припустити, що нас не обманюють, запевняючи, що «справу Гонгадзе» розслідують найкращі «специ» відомства, то, можливо, має рацію автор статей в «Індепенденті», який пише, що новий Генпрокурор почав «згортати подальше розслідування» і гальмувати попередні результати?
Крім «справи «Індепендента», Генпрокурор торкнувся «справи подання» на Юлію Тимошенко. Нагадаю, в парламенті цей «творчий доробок» ГПУ оцінили найнижчим балом і кваліфікували як «юридично безграмотний документ». Проте пан Васильєв іншої думки: «Все було зроблено юридично правильно. Інше питання — чи готова Верховна Рада розглядати справи парламентаріїв. Скільки людей треба вбити депутату, щоб Рада дала згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності?» Поза сумнівом, як екс-депутат Геннадій Васильєв краще поінформований в «позаурочній» діяльності законодавців. Але від Генпрокурора бажано дочекатися іншої відповіді: скільки ще треба вбити політиків, журналістів, бізнесменів, щоб ГПУ зосередилася на цих справах, а не на листуванні з ВР з приводу Юлії Тимошенко?
Хоча думка про депутатське «хобі» цікава. Очевидно, наступне подання, яке пообіцяв Генпрокурор, буде присвячено не замахові на спробу давання хабара, а ознакам підготовки курка витонченого «жіночого» нагана до спуску. Неодмінно знайдеться якийсь «помічник», що продемонструє на відеоплівці «зарубки» на прикладі «кілерки» Тимошенко...
