Відкритий лист

Останнім часом вітчизняні засоби масової інформації — телебачення, радіо, газети — створили дещо деформоване, однобічне уявлення про діяльність ВАТ «Укртелеком» і в центрі, і на місцях. То пільговий або безкоштовний дзвінок ветерану війни дозволять, то мобільний телефон випускнику 2004 року вручать, то благодійну акцію проведуть. У когось під враженням усіляких рекламних кампаній може виникнути думка, що такі собі риночники від зв’язку день і ніч дбають про знедолених громадян України. Хотів би і я так думати. Але численні факти вщент зруйнували мої ілюзії.

Виявляється, що є й інший, так би мовити, тіньовий, нерекламований бік діяльності головного монополіста у сфері зв’язку. Він полягає у тому, що доблесні зв’язківці розгорнули ганебну судову «війну» проти ветеранських організацій України, своїх батьків і матерів.

З подивом і обуренням дізнався про те, що Господарський суд міста Києва за поданням Київської міської дирекції «Укртелекому» порушив справу проти Організації ветеранів України. Маючи мільйонні прибутки, зокрема й за рахунок ветеранів, «Укртелеком» зажадав отримати від громадської організації ветеранів 2834,64 грн. за користування телефоном. Вочевидь, комусь здалося, як тому римському імператорові, що «гроші не пахнуть», що прибуток може робитися будь-якою ціною.

Помиляєтеся, панове. Гроші, які ви намагаєтеся здерти, за висловом геніального Кобзаря, «як останню свитину з каліки», не тільки не пахнуть, вони смердять.

Дісталися вони ветеранам страшною ціною — потом і кров’ю самих переможців фашизму і їх бойових побратимів, що загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. І те, що цей розбій твориться у переддень 60-річчя Великої Перемоги над фашизмом, додає йому особливого цинізму. Схаменіться, панове риночники, не ображайте своїх батьків-ветеранів, не ганьбіть себе негідною справою.

Бо борг цей, якщо він і є, то це борг не ветеранів, не рятівників людства від чуми фашизму, а борг держави, що не здатна захистити ветерана у скрутну годину. Згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» подібні послуги мають надавати ветеранським організаціям безплатно. «Ветеранські організації, — йдеться у статті 20 зазначеного закону, — звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають».

То виставте цей рахунок державному бюджету України, місцевим органам виконавчої влади і самоврядування. Ще раз прошу вас відкликати цей ганебний судовий позов. Замість рекламної турботи про ветеранів потрібно просто виконувати закони України щодо їх соціального захисту, забезпечення функціонування ветеранських громадських організацій.

І ще одне. Україна — чи не єдина держава, де з ветеранів з їхніми мізерними пенсіями здирають податок на додану вартість за посекундні телефонні розмови. А вам відомо, Георгію Борисовичу, що для багатьох ветеранів, людей поважного віку, особливо самотніх, телефон є чи не єдиним засобом викликати швидку допомогу, зателефонувати в аптеку в пошуках дешевших ліків, обмінятися кількома словами зі своїми друзями і знайомими.

Сподіваюся на взаєморозуміння,