Дев’ять тисяч гривень власних заощаджень витратила 75-річна вінничанка Марія Федорівна Коваль на спорудження у дворі багатоповерхового будинку по вулиці Келецькій у Вінниці криниці з джерельною водою. Коли помер чоловік, розповідає бабуся, я продала дачу. Бажання зберегти пам’ять про чоловіка виникло якось само собою. Багато хто насміхався з мого наміру. Не раз чула услід: мовляв, не має баба клопоту та не знає, куди гроші діти...
Найважче було попервах, коли обирали місце, бурили свердловину. Якби не допомога дітей та онуків, навряд чи нині усі ми раділи б джерелиці. До слова сказати, родина, як ніхто, підтримала Марію Федорівну. Зокрема коштами. Діти Марії Федорівни запропонували виготовити й прилаштувати біля криниці табличку. На ній слова: «Свердловина для питної води, пробурена та облаштована у 2004 році за власні кошти Коваль М. Ф. Люди добрі, пийте на здоров’я!»
Гарна слава про добру справу бабусі дійшла й до Ленінської районної ради у Вінниці, на території якої знаходиться будинок з криницею на подвір’ї. Її голова Валентина Сокур, щойно дізналася про це, одразу зініціювала проведення свята джерельної води. На ньому з усіма почестями вшанували бабусю Марусю. «Ще ніхто мене у житті так не жалував...», — зізналася на людях розчулена жінка. Від імені районної ради їй вручили подяку і грошову премію. Ніхто не шкодував добрих слів, а бабуся припрошувала усіх угамувати спрагу водицею з глибокої криниці. Та ще глибше — серце у цієї щирої і приязної жінки, котра протягом року копала криницю. На радість людям, у пам’ять про чоловіка...
Вінниця.
