Цей звірок — улюбленець дорослих і дітей. Хто стримається, щоб не простягнути йому руку з горішками чи насіннячком? У казках білка ласує переважно золотими горішками. Але в житті усеїдна — в раціоні не тільки рослинна їжа, а й нерідко і пташенята з гнізд пернатого дріб’язку. Через це все дрібне птаство не любить її і за першої нагоди «лає». Втім, білку це не бентежить. Сховавшись серед густих галузок, вона спокійно дивиться на обурених пташок. Однак птахи побільше (стерв’ятник чи куниця) не проти полювання на звірка. Почувши небезпеку, білка швидко тікає, але в безвихідному становищі не губиться. Коли відступати вже ніколи, звірок починає «лаятися» — сердито цокає на переслідувача. У цей момент страшнішого звіра справді важко уявити.
Білка — типово лісовий мешканець, але поступово звикла жити поруч з людьми, як і деякі її лісові сусіди. Тепер вони освоїлися в парках і стали «міськими». Багато хто із задоволенням бере у квартиру маленьке білченя. Попри те, що гризун не збирається змінювати свої звички на догоду людині і обов’язково поточить зубки об улюблені меблі. А коли настрій, може і за палець хапнути. Мої знайомі шість років намагалися перевиховати пухнастика. Та, здавшись, випустили в парк. І треба було бачити, наскільки повеселішав звірок, а руденька шубка в природному інтер’єрі стала набагато симпатичнішою.
