«Попіл мертвих не знає захисників, крім нашої совісті»
(Микола Карамзін)
Наш власний кореспондент у Запорізькій області в складі делегації представників від ВАТ «Мотор-Січ», народних депутатів України, козаків, учених, журналістів побував на Соловецьких островах.
Мета поїздки — відкриття пам’ятника великому представникові українського народу Петрові Калнишевському, поставленого в Соловецькому монастирі з ініціативи запорізьких моторобудівників.
Перші 150 років свого існування монастир був дерев’яний. Тільки в 16 столітті ченці побудували кам’яний храм, келії і розпочали знамениту Соловецьку фортецю, унікальну тим, що збудована з льодовикового каміння. Причому жоден камінь штучно не обробляли.
Монастир закрили в 1920 році за вказівкою Леніна й перетворили на Соловецький табір особливого призначення (російською скорочено СЛОН). Через табір пройшло не менш як 400 тис. в’язнів, з яких майже 60 тис. страчені і залишилися в соловецькій землі назавжди.
Табір на Соловках закрили в 1939 році. Сьогодні Соловецький монастир підпорядкований безпосередньо Патріархові Російської православної церкви. Тут знову відновилося чернече життя, відкрилися туристські маршрути.
Особливі сторінки історії монастиря пов’язані з перебуванням тут у майже чвертьстолітньому ув’язненні останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. Коли прийшла звістка про його помилування, він не схотів залишати тиху обитель, прийняв постриг і зостався в чернецтві. Помер Петро Калнишевський у віці 113 років. У монастирі збереглися похмура порохова яма, де чимало років провів отаман, і надгробок. На жаль, сама могила Петра Калнишевського невідома.
Завдяки запорізьким моторобудівникам про громадянський подвиг Петра Калнишевського довідаються туристи з багатьох країн світу, що приїжджають на Соловки.
Після церемонії відкриття пам’ятника я поцікавився в голови правління ВАТ «Мотор-Січ» В’ячеслава Богуслаєва, як виникла ідея його створення: адже одна справа поставити його десь в Україні і зовсім інша — в буквальному значенні слова на краю землі, на Соловках.
— 2003 рік був оголошений в Україні роком Петра Калнишевського. Але крім слів про спонсорство, духовне відродження, нічого реального для увічнення його пам’яті не зроблено. Ми разом з народними депутатами України від Запорізької області взяли ініціативу в свої руки.
І от — результат.
