Не так давно наша газета писала про певні, м’яко кажучи, незгоди між податківцями та київським видавництвом «Такі справи». Війна триває. Тепер у наступ пішли «Такі справи». Їхня логіка така: ага, якщо податківці звинувачують нас у мафіозності, що ж, давайте уявимо собі, що ми саме такі й є!
Далі було ось що. Відомий журналіст Юрій Луканов, прихильний до «Таких справ», зняв документальний фільм «Портрет мафії у жіночому інтер’єрі». Роль хрещеного батька мафії тут грає голова видавничого центру «Такі справи» Сергій Данилов. Це жахливий мафіозі: він привчив свого пса гавкати, коли звучить слово «податківець»! І це показано у фільмі!
Звісно, фільм не йшов на наших телеканалах. Його показали поки що тільки столичним журналістам. Але показали з шиком: все це було подано як Фестиваль одного фільму імені Миколи Азарова. Оскільки фільм був усього один, то переможцем став Юрій Луканов. Він отримав Гран-прі — нібито чек від нібито «Азаровбанку» на суму нібито 196900000 мільйонів гривень.
Як ви здогадалися, фільм повен стьобу, чорного гумору і всього того, що Луканов називає, не при столі кажучи, козюльками. На жаль, справедливість не перемогла. Війна триває...
Замислимось: чим погана (в естетичному сенсі) наша податкова система? А тим, що вона спричиняє до появи на світ отакі саркастичні фільми-козюльки. А де приємне кіно про любов?
