Своєрідний барометр суспільних настроїв — читацька пошта. Щодня на адресу редакції надходять сотні листів. Зі скаргами, проханнями, побажаннями. Водночас, оскільки «Голос України» — парламентська газета, наші читачі звертаються до своїх обранців. І не тільки зі скаргами на своє нелегке життя, але й порадами.
До речі, величезний інтерес у читачів викликала публікація листування Голови Верховної Ради України Володимира Литвина. На адресу редакції надійшло чимало відгуків. Ось, наприклад, думки пенсіонерів Васильківських із селища Любимівка Херсонської області. Вони, зокрема, пишуть: «У Вашій особі ми бачимо передусім ЛЮДИНУ. У Ваших виступах ми бачимо шанобливе ставлення до ЛЮДЕЙ. Дуже хотілося б, щоб і депутати так само ставилися до своїх виборців».
Ми не можемо зупинитися на кожному листі, однак хочемо звернути увагу на деякі з них. Особливо з огляду на наступні президентські вибори.
Зрозуміло, сьогодні дехто з політиків уже визначився і на всіх парах мчить до заповітної посади. Натомість інші думають не так про себе, як про те, що буде з країною. А тому їхнє мовчання викликає запитання у співвітчизників. Так, Михайло Ночовний з міста Шостка Сумської області хоче не тільки, щоб ми надрукували його лист. Він запитує: «Чому не бажає балотуватися на посаду Президента Голова Верховної Ради Володимир Литвин? Він чесна, порядна людина, не пов’язаний ні з олігархами, ні з криміналом. Знає потреби нашої багатостраждальної держави, здатний на розумний компроміс. Він користується великою повагою і серед населення нашої країни, і за кордоном. Вміє керувати людьми. Думаю, що Володимир Литвин разом зі своєю командою зміг би вивести нашу державу на праведний шлях. Чекаю, що знайдуться ті, хто висуне його на найвищу посаду в державі. Він на те заслуговує».
Іван Степанов із Луганська після того, як ознайомився з виступом Голови Верховної Ради Володимира Литвина на з’їзді Народної аграрної партії, пише: «Мені імпонує Ваше прагнення зробити Україну сильною, демократичною державою, а народ — вільним, заможним. Вірю, що саме Ви, і ніхто інший з відомих політиків, здатний це зробити. Бо кожен із них (не називатиму прізвища) думає передусім про себе, а не про те, як зміцнити авторитет України на міжнародній арені, зробити її багатою, різко підняти життєвий рівень народу...
...Я хочу висловити своє захоплення Вами і надам всіляку підтримку Вам, якщо Ви дасте свою згоду стати кандидатом у Президенти України».
Ось лист, який хочу процитувати, надійшов із Севастополя, від М. Даниленка. Однак його адресовано не Голові Верховної Ради України Володимиру Литвину, не редакції нашої газети, а лідеру блоку «Наша Україна» Віктору Ющенку. Зокрема, п. Даниленко пише: «Серед українських лицарів є ті, кому поталанило трішечки більше, ніж Вам, і вони отримали трішечки більше можливостей перемогти в цій запеклій боротьбі. Прислухайтеся, подумайте.
Сьогодні на перемогу в президентських виборах міг би більше сподіватися пан Володимир Литвин. Його переконання нам, українцям, добре відомі, і ми сподіваємося на його щирість.
Зробіть так, щоб пан Литвин став висуванцем на найвищу посаду в державі від українських патріотів. Не розпорошуйте сили.
Я певен, що за ваш звитяжний вчинок ввійдете в історію України у перелік найвидатніших людей. На всі часи. Богом і ненькою-Україною благаю: подумайте і ЗВАЖТЕСЯ (виділено мною. — Авт.)».
На цьому поки що поставимо крапку. Гадаю, такі листи підштовхують до роздумів не тільки нас, журналістів, а й політиків.
