Театр абсурду

Минулого тижня Президент, як і очікувалося, підписав Закон України про зміни до бюджету-2004. Нагадаємо, що цим рішенням доходи збільшено на 4,502 млрд. гривень. Переважно за рахунок несподівано великих надходжень від приватизації. Видатки — майже на 8 мільярдів. Додаткові гроші підуть здебільшого на соціальні потреби. І це, безумовно, позитивний факт. Але, як уже відзначала наша газета, не змінилася, так би мовити, ідеологічна сутність самого бюджету. Він як був бюджетом проїдання, таким і залишився. А чи збережеться вже в наступному році досягнутий за рахунок вдалого розпродажу народного добра рівень соціальної забезпеченості наших співгромадян — величезне питання! Адже може так статися, що розпродавати буде вже нічого або нікому...

Критика споживчого характеру бюджетних змін (і не лише з боку «ГУ») таки, мабуть, дістала наш уряд. І на тому тижні Перший віце-прем’єр Микола Азаров спробував її спростувати. Назвавши абсурдною тезу про те, що гроші, витрачені на підвищення зарплати, стипендій і пенсій, витрачено на проїдання. Цитую: «Через підвищення добробуту наших людей здійснюється інноваційно-інвестиційний процес», — стверджує Микола Янович.

Воно, звичайно, теоретично правильно. Для справжнього ринку. Але, даруйте, де він у нас, цей справжній ринок? Якщо 80 відсотків заощаджень наші люди, як і раніше, зберігають у панчохах? А решта 20 якщо і роблять інвестиції, то лише через банківські депозити. Які, зважаючи на дорожнечу кредитів, ідуть переважно на забезпечення тих-таки торговельних операцій. Іншими словами, все-таки на проїдання, а зовсім не на розвиток індустрії. Тож міркуйте самі, чия точка зору абсурдніша. Уряду чи тих, хто його критикує.

Як не менш абсурдну можна оцінити заяву, якою порадував минулого тижня український народ глава Державного комітету з будівництва й архітектури Валерій Череп. Він стверджує, що ціна на соціальне житло в поточному році ні на копійку не зросте.

Нагадаємо, що в Києві міському бюджету 1 кв. метр житла обходиться в 1730 гривень. У регіонах — 1400 гривень. І така ціна, як зазначив глава Держбуду, «не наївна». В неї вкладаються всі будівельні організації.

Воно то так, укладаються. Але за рахунок чого? Якщо будівельники слідом за Валерієм Черепом заявили, що в тій-таки столиці квартири на первинному ринку до кінця року подорожчають щонайменше на 20 відсотків. Та й як може бути інакше, якщо ціни на метал у нас зросли з початку року настільки, що «Укрзалізниця» вже відмовляється купляти рейки, підкладки, стрілочні переводи і колісні пари у вітчизняних металургів. І погрожує у відповідь підвищити тарифи на перевезення. Хоча будівельники споживають ту само сталь. Щоправда, не рейки, а арматуру. А цемент та інші матеріали перевозять тією-таки залізницею.

Наївність дорослих людей, а поготів наділених владними повноваженнями, з тієї ж опери. З театру життєвого абсурду. Між іншим, сьогодні будівельні компанії скаржаться, що швидко купляють не більш як 20 відсотків нових квартир. Інші зависають на невизначений термін, що надовго заморожує оборотний капітал. Усе це може призвести до того, що будівельний бум, про який ішлося останнім часом, запросто завершиться, по-справжньому не розпочавшись.

У країні півтора мільйона черговиків на соціальне житло. З них 540 тисяч — пільговики. Минулого року квартирами вдалося забезпечити не більш як 24 тисячі сімей і одинаків. За нинішніх темпів будівництва. Які, нагадаємо, в кілька разів нижчі, ніж наприкінці 80-х років минулого століття. Легко підрахувати, що для задоволення черги знадобиться не менш як 60 років. А якщо знизиться через надмірне зростання цін попит на житло на первинному ринку і новобудови буде згорнуто, як це вже було сім-вісім років тому (а це, повторюю, запросто може статися), то і ста років не вистачить, щоб вирішити прокляте питання...