Нещодавно я здала другу в своєму житті сесію. На відмінно. Коридорами Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка, в якому навчаюся, напередодні екзаменів блукало безліч чуток... Саме про них і хочу розповісти.
Міф перший:не підмажеш — не поїдеш
Усі довго і нудно розказували, що не бере хабарів лише той, кому не дають. А для того, щоб отримати п’ятірку, треба викласти від 50—300 гривень, залежно від вузу. Стверджую: жодного хабара я нікому не давала.
Міф другий: усі викладачі прагнуть «завалити»
Це, як з’ясувалося, була спроба старшокурсників залякати «першачків». Казали, що до одного викладача потрібно йти в одязі а-ля піонер-відмінник, а до другого — без знань не потикайся. Дійшло до абсурдного: студенти розмістили характеристики викладачів та поради до іспитів у Інтернеті. Чого там тільки не писали. Насправді — не такий страшний викладач, як його малювали.
Міф третій (найпоширеніший):рік гуляй, а сесію здаси
Саме на цьому «прокололося» багато недосвідчених першокурсників. Формула: визубрити за тиждень, як у школі, тут уже не діє. Тому хороші оцінки — це результат передусім наполегливого навчання протягом семестру. Тому було дуже приємно отримувати їх як винагороду за працю, а не за гарні очі.
Четвертий міф про те,що можна нічого не вчити
взагалі, а виїхати на фарті. По-перше, далеко не всі можуть похвалитися постійним везінням. По-друге, знань від того не додасться.
Тож, якщо ви достойно склали сесію, є шанс, що викладачі запам’ятають вас як розумного і сумлінного студента. А це — вже немало.
