Ви любите пектини? Так, саме їх, полісахариди із комплексоутворюючими властивостями і здатністю утворювати желе. Скажімо, яблучний мармелад або желе із цитрусів, основою яких саме і є пектини. Продукти ці цікаві не тільки для ласунчиків. Здатність пектину виводити з організму радіонукліди останнім часом привернула до них увагу не тільки харчовиків, а й науковців.

Хоча самі пектини відомі дуже давно і технологія їх виробництва також, але на звичайну мармеладку група науковців із хмельницького підприємства «Агромаш» подивилася по-новому. З’ясувалося, ці потужні природні антиоксиданти, потрапляючи до організму людини, притягують, як магніт, важкі метали. І тоді сам організм починає працювати наче мембрана, не пропускаючи в кров збільшені в такий спосіб молекули. Для того, щоб така жива мембрана працювала успішно, щодня людині потрібно до двох грамів пектинів. Їх можна отримати, з’ївши двадцять кілограмів яблук, що практично нереально. А можна отримати у формі готової сполуки, харчової добавки чи просто таблетки. На жаль, у нашій країні сьогодні пектинове виробництво майже втрачено. А тим часом у світі протягом останніх десяти років споживання цього продукту зросло приблизно із 25 тисяч тонн до 80.

Чому для українського споживача мармеладка стала делікатесом? Причина криється у надзвичайно затратних старих технологіях, — пояснюють агромашівці. Вони вимагали обов’язкового використання у виробництві сірчаної кислоти і спирту та великої енергозатратності. До того ж робота з такими компонентами потребувала і відповідної організації виробництва. Дорого, небезпечно. А тому й невигідно для харчовиків. «Агромаш» пропонує інше. Не треба більше ні кислоти, ні спирту, ні дорогого устаткування. Трохи ферментів, спеціальні мембрани — і собівартість кілограму пектину реально знизити із 21 долара до... двох.

Виготовлений у такий спосіб порошковий концентрат пектину можна використовувати не тільки в харчовій, а й у медичній, парфумерній, хімічній промисловості. І ще цікава деталь. Якщо за старими технологіями основною сировиною для пектину були яблука, то нова дає можливість продукувати їх із цитрусових та інших фруктових відходів, що залишаються після виготовлення соків, із гарбуза і навіть соняшникових кошиків.

Дешевий пектин розширює межі його використання. Приміром, агромашівці замислилися над тим, чи не може він виводити радіонукліди не тільки з середини організму, а й просто змивати їх із водою з тіла. Разом із Інститутом екогігієни і токсикології ім. Л. Медведя МОЗ України розроблено спеціальне мило. Воно теж здатне «вбирати» молекули важких металів. Отож від радіаційного бруду, з’ясовується, можна і відмитися.

Хмельницький.