Після деякого затишшя Луганськ «вистрілив» і точно влучив у намічену ціль, не зустрічаючи на своєму шляху навіть слабкої перешкоди. Буквально за кілька годин 29 квітня радикальні проросійські сили захопили декілька важливих адміністративних об’єктів області — ОДА, прокуратуру, Апеляційний суд, установили контроль за обласним телебаченням і міською радою.
Міліція цьому ніяк не перешкоджала, але за свої стіни боролася запекло. Протистояння з протестувальниками тривало кілька годин, однак далі першого поверху обласного управління міліції бойовиків не пустили. На вимогу проросійських активістів начальник обласного УМВС у Луганській області Володимир Гуславський написав заяву про складання своїх повноважень, щоб уникнути кровопролиття. Ближче до ночі штурм будівлі було припинено.
У дні першотравневих свят бойовики «Армії Південного Сходу» постаралися закріпити свій реванш. 3 травня озброєні автоматичною зброєю бойовики напали на військовослужбовців відділу прикордонної служби «Станиця Луганська», а увечері штурмували будинок військкомату на вул. Краснодонській, пустивши в хід автомати Калашникова, «коктейлі Молотова» і гранати. У цей час у будівлі військкомату перебували 18—19-річні солдати-строковики. Їх удалося вивести, постраждала одна людина. У цей же час біля воріт військової частини № 3035 понад двадцять людей із місцевих почали палити сміттєві баки й шини, у такий спосіб блокуючи можливе пересування військовослужбовців військової частини.
Російські телеканали поширили інформацію про те, що разом з бойовиками «Армії Південного Сходу» військкомат штурмував і луганський «Беркут». Захоплену зброю передано під відповідальність його бійців, які брали участь у штурмі будівлі. Однак в обласному управлінні УМВС спростували цю інформацію. «Співробітники підрозділу «Беркут» вірні присязі, й ніколи не зрадять своїх товаришів по службі та зброї. Завдяки мужності й мудрості саме співробітників «Беркута», вдалося обійтися «малою кров’ю». Саме вони вели переговори з бойовиками і не дали можливості розгортання бойових дій біля стін військкомату», — повідомили у прес-службі відомства.
Схоже, влада області вже не контролює ситуацію. Впродовж останніх днів на основних підходах до Луганська зникли деякі пости правоохоронців, натомість з’явилися барикади з проросійськими прапорами. На трасі з боку Станично-Луганського району, зокрема, споруджено великий блокпост. Група озброєних людей блокує дорогу і перевіряє геть усі машини. Водіям пояснюють, що «з боку Росії чекають «Правий сектор». Бандерівці й «Правий сектор» — головна ідеологічна зброя бойовиків, і вона знову-таки влучає в ціль. Луганськ боїться цієї сили. «Правому сектору», наприклад, приписуються вчинки, які зовсім не відповідають здоровій логіці. Наприклад, гуляють чутки, що бійці організації «захопили пенсійний фонд, і тепер люди залишаться без пенсії». А тим часом у Станично-Луганському районі озброєні бойовики викрали інкасаторську машину з 1 млн. грн.
3 травня «народний губернатор» Валерій Болотов оголосив про запровадження в Луганську надзвичайного стану, комендантської години та про повну мобілізацію чоловічого населення області. Всім співробітникам силових структур, які не є мешканцями Луганщини, дали час покинути територію регіону, а командирам міліції, СБУ й армії в обов’язковому порядку наказано з’явитися в штаб «Армії Південного Сходу» для присяги на вірність Луганщині. В кожному місті почали організовувати міські штаби. «Київська злочинна влада оголошується кревним ворогом народу Луганщини», — повідомив «народний губернатор» і наказав відключити «профашистські канали». Діяльність політичних партій і громадських організацій також тимчасово припинено.
Складна ситуація створюється й загалом по області. Після першотравневих демонстрацій українські прапори знято з будинків місцевої влади Сєверодонецька, Антрацита, Свердловська та ін. Оприлюднена заява Валерія Болотова про те, що «ми нікого не змушуємо брати зброю в руки», однак не підтверджується на практиці. Як підтвердила прес-служба Незалежної профспілки гірників України, «в Антрациті прихильники федералізації сформували загін чисельністю до 100 людей, переважно із безробітних громадян. Кожному з них одразу видали по автомату». Голова профспілки Михайло Волинець, посилаючись на власні джерела, стверджує, що сформований озброєний загін повезли в напрямку Слов’янська. «При цьому 90% з них, напевне, раніше не тримали в руках цю зброю», — допускає профспілковий лідер.
Луганськ.
