Хто такі бомжі, сучасній людині пояснювати не потрібно. Ми бачимо їх щодень біля контейнерів зі сміттям, коли вони завзято витягують з них пляшки, картон, старі текстильні вироби тощо. Ці громадяни залишають після себе поряд з контейнерами гори розкиданого сміття, яке розносить вітер у подвір’ях. І нібито все гаразд, якби вони це сміття не перетягували з одного двору до іншого. Бо несуть ці суб’єкти свою «здобич» до пунктів прийому побутових відходів, які розташовані поряд з нашими оселями та ігровими майданчиками, де бавляться наші діти, і розповсюджують нечистоти разом з неприємним запахом. До пунктів, які здебільшого такі само нелегальні, як і самі бомжі.
«На жаль, тільки в Києві дуже багато пунктів прийому вторсировини (здебільшого це пункти прийому склотари), які працюють нелегально, без відповідних дозволів, —розповідає Олександр Карюк, перший заступник начальника Головного управління комунального і готельного господарства та туризму. — Це так звані тіньові операції, «завдячуючи» яким державний бюджет недоотримує певні надходження».
Заперечити тут немає чим. Якщо легальних пунктів з прийому вторсировини в Києві лише 85 (за даними Головного управління комунального і готельного господарства та туризму), то нелегальних, з точки зору експертів, — 400. За підрахунками фахівців, загальні прибутки незаконних пунктів у межах столиці щомісяця становлять майже 3 млн. грн.
Отже, ця проблема двояка: з одного боку — екологічна, з другого — економічна. І вирішувати її потрібно комплексно, бо не можна сказати, що бомжі є тим злом, викорінивши яке становище зі смітниками у містах України поліпшиться. Ця проблема є тільки наслідком, а породжують її нелегальні пункти прийому вторинної сировини.
Якщо бути до кінця відвертими, то бомжі на своєму примітивному рівні роблять добру справу — сортують сміття. Бо відходи, які ми викидаємо в сміттєзбірники, потрапляють або на сміттєспалювальні заводи, де внаслідок згоряння скла, металу, полімерів утворюються надзвичайно шкідливі для людського організму канцерогенні речовини. Або на полігони по захороненню сміття, де внаслідок процесу розкладання харчові залишки у суміші з твердими побутовими відходами утворюють отруйний фільтрат, який проникає у грунт, забруднюючи підземні води, колодязі, річки тощо. До того ж, практично всі полігони України вичерпали свій віковий ресурс. За даними Міністерства екології, багатьом з них уже по 20—40 років.
«Так, у Києві термін експлуатації п’ятого полігону закінчується через 3—4 роки, — розповідає Олександр Карюк. — Нову землю під полігон у столиці дуже важко знайти, а область навряд чи дасть нам таку землю для будівництва нового полігону. З приводу сміттєспалювальних заводів у міського голови Олександра Омельченка точка зору теж однозначна —більше подібних споруд у столиці не будуватимуть. Тому, цілком зрозуміло, завдання перед владою стоїть актуальне — подовжити термін дії наявного полігону. Це більш практичний підхід, однак треба мати на увазі ще й екологічне питання, бо нам має бути не однаково, який екологічний стан ми залишимо після себе нашим нащадкам».
Вирішення цієї проблеми пан Карюк бачить у тому, щоб переймати досвід європейських країн: «Уся Європа йде шляхом сортування відходів, коли папір, метал, скло, полімери надходять у вторинний обіг, що, по-перше, приводить до економії природних ресурсів, а по-друге, зменшує кількість викидів у навколишнє середовище, бо на кінцеву утилізацію йде, як правило, органіка.
Київська влада теж налаштована на впровадження таких технологій у столиці. Міська адміністрація поставила завдання цього року збудувати дві сміттєсортувальні станції. Найпотужнішу («Укрвторресурси-Центр») буде відкрито в серпні на вулиці Червонопрапорній (у промисловому районі Києва поряд з полігоном)».
Зміни у підході до утилізації сміття в столиці після відкриття сортувальної станції коментує В’ячеслав Орлов, заступник голови правління компанії «Укрвторресурси-Центр», яка займається комплексним збором, вивезенням, сортуванням та утилізацією відходів.
— Сміття централізовано вивозитимуть на станцію, звідки вся відібрана вторинна сировина потраплятиме до заводів з їх переробки (наприклад, паперово-целюлозних комбінатів). Залишки відходів підлягатимуть пресуванню, що дасть змогу зменшити їх об’єм у шість разів. Далі спресоване сміття вивозитимуть у вигляді однакових прямокутників на полігон, де під час їх подальшого захоронення брикети складатимуть у вигляді «дому» за загальноприйнятою європейською технологією, а не закопуватимуть у землю. Це позбавить, по-перше, полігони від утворення фільтрату, а при згорянні — виділення біогазу, —каже В’ячеслав Орлов. - По-друге, сортування та брикетування відходів дозволить не тільки поліпшити екологічний стан міста, а й збільшити робочий об’єм полігону на 80—120%.
— Слід додати, що завдяки пресуванню відходів транспорту для їх вивезення на полігони потрібно буде набагато менше, — зазначає Олександр Карюк. — А отже, витрати автоперевізників, які працюють ще за тарифом 1998 року на паливно-мастильні матеріали — 40 коп. за літр бензину (відтоді на ринку його ціна підскочила в п’ять разів), зменшаться. Також ідеться про створення на станції додаткових робочих місць — дуже гостре питання для столиці.
Однак сортування сміття — це не тільки екологічно-економічне питання, а й політичне. З огляду на те, що Україна намагається увійти до ЄС, ми повинні виконувати правила гри, які прийняті у Європейському союзі. Тобто дотримуватися директив ЄС «Про полігони» та «Про відходи від пакувальних матеріалів». У цих директивах ідеться про те, що до 2016 року кількість відходів, які підлягають біологічному розкладу, має бути знижена на полігонах та звалищах до 35% від їх загального обсягу. А до 30 червня 2006 року загальне повторне використання твердих побутових відходів має дорівнювати 55—70%.
Не може не тішити той факт, що київська влада підтримує будівництво сміттєсортувальних станцій і вважає їх початком серйозної роботи в наближенні України до європейських стандартів. «Відкриття подібних станцій у столиці послужать позитивним прикладом іншим містам, — вважає Олександр Карюк. — Можна вже з упевненістю говорити, що процес утилізації відходів у Києві виходить на якісно новий рівень і що столиця стоїть на порозі великих змін у галузі санітарного очищення міста».
