Спізнюємося, панове!

Традиційно у звичайних країнах літо асоціюється з канікулярною паузою в економіці: бюджети держав давно зверстано; на підприємствах утрясли портфелі замовлень; підписано контракти між постачальниками і покупцями, що певною мірою стабілізує цінові коливання; знижується спекулятивна активність брокерів на товарних і фондових біржах, одне слово, людей тягне на відпочинок, до моря, сонця і пальм.

А нашу рідну Вітчизну вже вкотре поспіль саме влітку уражають економічні стреси. Або кризи, якщо хочете. Ось і минулий, синоптично прохолодний, червень пересічним громадянам видався ну надто спекотним. Принаймні при погляді на охлялий гаманець сімейного бюджету в більшості з нас виступає холодний піт...

Прискіпливі аналітики підрахували, що в червні Україна пережила (чи ще продовжує переварювати?) шосту за ліком бензинову кризу, а кабінет Віктора Януковича — другий за час його діяльності ціновий катаклізм. (Перший, нагадаємо, «зненацька» підкрався в червні минулого року, коли одномоментно, у півтора-три рази підстрибнули ціни на основні для простих наших співвітчизників харчові продукти: хліб, крупи, борошно, олію тощо).

Солярка та АИ-95, безумовно, не хліб, хоча до буханців і батонів «горючка» має безпосереднє відношення. Принаймні всеукраїнське експрес-опитування, проведене в середині минулого місяця центром досліджень суспільних процесів «Експерт» спільно (треба думати за фінансової підтримки, бо такі витрати нашим урядом не передбачено, а даремно: все-таки яка-не-яка, а інформація до роздумів від соцопитувань з’являється, часом навіть конкретна) з компанією Taylor Nelson Sofres Ukraіne показав, що майже 88 відсотків населення відчули на власній шкурі негативні наслідки різкого підвищення цін на бензин.

І, що найцікавіше, тільки 42,1 відсотка опитаних скаржилися безпосередньо на необхідність купівлі бензину за більш високою ціною. Тоді як усі нарікали на загальне подорожчання послуг, передусім транспортних. Додамо від себе: і харчових продуктів. Торговці таки допекли покупців на ринках Києва, Одеси, Харкова, Донецька та інших міст своїми бензиновими поясненнями безглуздо високих, як для літа, цін на овочі та ягоди, не кажучи вже про м’ясо.

Але я навіть не про це. А про «несподіванку» як таку. Їй-Богу, з’являються шалені думки і запитання, а чим там, на Грушевського, 12/2, служивий народ займається? Адже якщо згадати торішній червень, то «хлібний ажіотаж» захопив зненацька хіба що тільки уряд. Для всіх решти наших співгромадян були очевидні і вимерзлі озимі, і невиправдано на цьому тлі великий, стимульований до того ж виконавчою владою експорт зерна попереднього врожаю. Говорили, правда, в кулуарах, що саме зернотрейдери, яких підігрівають чиновники найвищого рангу, не стільки вивезли пшениці, скільки приховали. Саме з метою роздути ціни і одержати надприбутки. І не тільки для себе. За наш з вами рахунок.

(Закінчення на 3-й стор.).Цього року, задовго до вже минулого червня, фахівці й аналітики нафтового ринку попереджали: у зв’язку з розширенням ЄС ціни на «горючку» в наших найближчих західних сусідів і в прибалтійських країнах обов’язково зростуть. Отже, Росія (а «горючку» ми одержуємо в основному з рук колишньої старшої сестри) експорт нафти і світлих нафтопродуктів спрямує саме туди. У тому числі за рахунок України.

Я вже не кажу про щоденні телевізійні навіть не повідомлення, а саме зведення з біржових торгів про небувале і стрімке зростання цін на міжнародному нафтовому ринку. У моєму дворі навіть бабусі, котрі з’явилися на лавочках з першими теплими променями весняного сонця, почали з’ясовувати, що воно таке барель і ОПЕК, і яке до них має відношення Саддам Хусейн.

До обговорення одночасного планового зупинення на ремонт «ЛіНОСу» і Херсонського НПЗ бабулі, звісно, не дійшли. Але де були чиновники від Кабміну на чолі зі своїм лідером? Чому перше засідання експертно-аналітичної групи за участю вітчизняних і не тільки нафтовиробників і нафтотрейдерів відбулося вже тоді, коли зростання ціни на «горючку» зашкалило за 75 відсотків? І чому сам Президент змушений був напоумити уряд про необхідність створення стратегічного державного запасу енергоносіїв? Начебто і в Європу ми прагнемо, всі нюанси вступу в ЄС давно вже вивчили, навіть спеціальне міністерство з євроінтеграції організували, а ось те, що для всіх без винятку країн-учасниць цього самого Європейського союзу тримісячний запас «горючки» суворо обов’язковий, з’ясовується, знав і пам’ятав тільки президент.

І ще один нюанс. За нафту ми платимо не по 42 долари за барель, як США, а набагато менше. Та й транспортування нафти в Україну по трубі навіть з Тюмені набагато дешевше, ніж її доставка танкерами в Штати з Перської затоки. Тим часом американцям «горючка» в середньому коштує 50 центів за літр, а нашому брату українцю, навіть після адміністративно-силового, аврального тиску на нафтовиробників і торговців, — 60 центів.

Тому кулуарні розмови, що знову виникли з приводу чиновницьких інтересів при «несподіваних» цінових катаклізмах, я доповнив би ще однією думкою: владі вигідно, щоб наш народ залишався голоштанним. Не голодуючим, але бідним по суті. Таким народом легко керувати...

Наприкінці червня віце-прем’єр України, міністр фінансів Микола Азаров порадував: на створення спеціального державного резерву світлих нафтопродуктів і закупівлю зерна цього року уряд виділив 200 мільйонів гривень. Щоб запобігти ціновим катаклізмам надалі, впливаючи на ринок тими самими ринковими методами. Раніше, за всі майже 13 років незалежності, такої грандіозної суми держава ну ніяк не могла знайти! Втім, краще пізніше, ніж ніколи.

Взагалі, складається враження, що минулого червня всі гілки вищих ешелонів влади вирішили погратися в доганялки. За згаяними можливостями і потрібними для піднесення життєвого рівня українського народу рішеннями, які вочевидь спізнилися.

Лідером, як заведено, в цьому забігу став Кабмін. Саме він виступив ініціатором перегляду у бік збільшення доходної — майже на п’ять, а видаткової частини бюджету на сім з гаком мільярдів гривень. Гроші будуть спрямовані, головним чином, на соціальні програми: збільшення мінімальної зарплати, виплати пенсій, стипендій, реальне забезпечення пільг тим, хто на них має законне право.

Це, безумовно, радує. Але звідки взялися ці мільярди? Виходить, мали рацію депутати від опозиції, які ще під час верстки бюджету-2004 наполягали на тому, що, як і в попередні роки, уряд обманює народ, приховуючи від нього гроші, що реально надходять на казенні рахунки? Якщо продовжити цю думку, то постає питання: куди вони ішли? І якщо у відомому напрямку, то тоді стають зрозумілими і багаторічна багатомільярдна заборгованість у заробітній платі, і хронічне невиконання жодної із затверджених національних програм соціального й економічного розвитку, і багато іншого.

Безумовно, краще пізніше, ніж ніколи. І те, що кабінет Віктора Януковича зважився відкрити таємні для народу фінансові засіки Батьківщини, цілком можливо, стане явищем знаковим. Дуже вже хотілося б у це вірити.

Миттєву довіру до держави у наших співгромадян цей крок навряд чи викличе. Надто вона підірвана. За даними опитувань Центру імені Розумкова, 90 відсотків наших співгромадян державі Україна не довіряють, а 30 відсотків (переважно особи від 18 до 45 років) мріють за найменшої можливості змитися за бугор. Такі справи наші скорботні, Господи. І все-таки, все таки...

Знаменно, що на тлі політичних баталій навколо Конституції і майбутніх президентських виборів, до яких утягнено, здавалося б, геть усі фракції і групи Верховної Ради, знаходяться депутати, котрі, не зі своєї вини наздоганяючи згаяний час, усе-таки намагаються змінити хід сучасної української історії.

У червні зусиллями Комітету ВР з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій відбулися парламентські слухання «Економічна політика України: актуальні питання». У сесійній залі, як водиться в таких випадках, крім народних депутатів були члени Кабміну, вчені, фахівці різних галузей народного господарства і навіть студенти економічних вузів.

Я розумію, що від таких заходів шматка м’яса на кухонному столі в наших дружин і матерів вмить не додасться. Але за того економічного хаосу, в який нас загнала незалежність під чуйним керівництвом відомих усій країні керманичів, його поява стає проблематичною взагалі. Отож, з цієї точки зору, системний підхід до розв’язання економічних проблем, продемонстрований у виступах членів названого комітету, особисто мене вразив своєю концептуальною завершеністю та конкретикою.

Двома словами можна висловитися так: економічна анархія, яку ми всі відчуваємо на своїй шкурі і через очевидне непорозуміння називаємо ринком, веде до деградації і держави, і народу. Комітет промполітики запропонував Кабміну докорінно змінити характер і завдання своєї діяльності. А саме, від ручного управління фінансовими потоками і матеріальними ресурсами країни перейти до цільового системного соціально-економічного планування, за фактично вже розробленою конкретною схемою. Зокрема, від бюджету проїдання, від якого кожен прагне урвати свій шматок, до бюджету розвитку, до якого кожен має робити свій внесок. Та сама домогосподарка, приміром, перш ніж викинути сміття, має поміркувати, як його краще розсортувати. А вище керівництво, перш ніж продавати приватнику цілком рентабельне, що динамічно розвивається, до того ж за інноваційними технологіями, державне підприємство, до слова, таке як «Криворіжсталь», гарненько подумати, а чи варто це робити?

А то доприватизувалися, що, продавши мало не 90 відсотків народного добра, Україна одержала в півтора разу менше реальних грошей, ніж Угорщина. А за індикативними соціально-економічними показниками опинилася десь у п’ятдесятих роках минулого століття. І тільки на десятому році приватизації, з метою підвищення економічної віддачі від цього процесу, ВР минулого місяця в першому читанні розглянула (не відхиливши) проект закону України «Про формування конкурентних основ у процесі приватизації акцій (часток, паїв), які належать державі в майні юридичних осіб». Проект, запропонований усе тим же Комітетом промполітики.