Щоб подати воду на спекотний півострів, держава витрачає щороку 45 мільйонів гривень. Та ці гроші постійно вилітають на вітер. Подана ще з квітня вода досі майже вся залишається в головному руслі Північно-Кримського каналу.
Меліоративні мережі знову виявилися не готовими до прийому життєдайної вологи. Несправні вони на площі до 200 тисяч гектарів земель Білогірського, Джанкойського, Роздольненського, Сакського і Чорноморського районів. Дощувальна техніка відсутня на 56 тис. га, розукомплектована — на 13 тисячах. Потребують ремонту запірно-регулювальна апаратура і лоткова мережа, трубопроводи і облицювальні канали. Щоб остаточно не занапастити донедавна найпотужнішу в Європі систему зрошення Криму, Міністерство АПК автономії пропонує терміново передати внутрігосподарські мережі, які використовують не за призначенням, в оперативне управління тим землекористувачам, які зможуть розпорядитися ними ефективно. А непрацюючі — віддати в комунальну власність. До ремонту і відновлення мереж залучити сервісні підприємства. ВАТ «Фрегат» уже почало відновлювати дощувальні машини в Джанкойському і Красногвардійському районах. Та продовження цієї справи не очікується через брак коштів.
Немає їх і для придбання нової поливної техніки за рахунок довгострокових і короткочасних кредитів з наступною компенсацією відсоткових ставок. Єдине, що робиться, аби не втратити без зрошення сільське господарство півострова, — з державного і кримського бюджетів надають кошти на здешевлення подачі води на поливні землі за рахунок компенсації за електроенергію, яка становить майже 70% собівартості поданої в Крим дніпровської води. Нині на це виділили 1,75 млн. грн. з бюджету автономії і 7,1 мільйона — з державної казни: загалом майже на два мільйони більше, ніж торік. Солідна підтримка сільгоспвиробників, але мізерна для реанімації меліоративних мереж.
Сподіватися тут поки що нема на кого. Понад два роки не діє Закон України «Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства», як і сама комплексна програма, розрахована до 2010 року. Нею, зокрема, передбачено реконструкцію меліоративних систем на площі 367,1 тисячі гектарів, на що потрібно понад 800 млн. грн., які практично не виділяються. Тому Верховна Рада автономії досі не поспішає затвердити розроблену Рескомводгоспом півострова на основі цих документів крайову програму розвитку водного господарства. Тим часом головна водна магістраль Криму буквально волає про допомогу. 70% устаткування час списувати, як безнадійно застаріле, капітального ремонту потребує п’ята частина електродвигунів і трансформаторів. За понад 40 років експлуатації відпрацювали свій строк сотні засувок, на межі повної розрухи гідротехнічні споруди, розкрадено дощувальні машини. Треба зберегти хоча б те, що залишилося.
Ще 15 років тому на поливних землях, що займали майже чверть загальної площі сільгоспугідь краю, виробляли понад половину всієї валової продукції рослинництва. Урожайність більшості зрошуваних сільгоспкультур тоді зросла вдвічі. На стільки само скоротилися нині поливні площі. Сяк-так зрошуватимуть цього сезону менше 200 тисяч гектарів, де ще діють поливні мережі. Чи можна таке животворне багатство й далі залишати напризволяще?
Крим.
