НА БУДОВАХ РОКУ

Поки їдемо до крайньої точки, звідки бере початок газопровід-відгалуження (саме так його названо в офіційних документах), начальник управління капітального будівництва Білгород-Дністровського міськвиконкому Микола Сердюк розповідає про те, як вдалося «пробити» спорудження доленосного, без перебільшення, для міста об’єкта. Про необхідність газифікації Білого міста над Дністровським лиманом йшлося не одне десятиліття, та практичних кроків у цьому напрямку вочевидь бракувало. Їх уперше зробила команда нинішнього міського голови Миколи Чербаджі, активно підтримана головою Одеської облдержадміністрації Сергієм Гриневецьким та народним депутатом України від виборчого округу, до якого входить і Білгород-Дністровський, Миколою Шведенком. Трійка посприяла, щоб у короткі терміни було завершено проектування газопроводу, проведено державну експертизу проекту, а в лютому минулого року — й затвердження його Кабміном України. Однак залишалося найголовніше — визначитися із замовником та основним інвестором будівництва, адже самому місту з його бюджетом такий об’єкт був вочевидь непосильний. «Закрутилося» все після приїзду до міста влітку минулого року Президента України Леоніда Кучми. Замовником і головним інвестором стала НАК «Нафтогаз України», а генпідрядником — ЗАТ «Укренергомонтаж» (Київ). Невдовзі визначилися і з субпідрядними організаціями. Перша черга газопроводу має бути здана в експлуатацію вже наприкінці серпня цього року.

— Ми віримо в реальність такого терміну, — підсумував свою розповідь Микола Іванович. — У цьому, гадаю, переконаєтесь, ознайомившись з ходом будівництва, і ви...

Крайня точка — початок газопроводу-відгалуження —одразу за райцентром Овідіополь. Там, де блакитне паливо по трубі підходить до газорозподільної станції цього селища. Відгалуження на Білгород-Дністровський в «овідіопольську трубу» вже врізано, прокладено навколо селища і нитку газопроводу завдовжки 13,5 кілометра, аж до спуску височенними кручами до лівого берега Дністровського лиману. То постаралися, перекриваючи всілякі нормативи проведення подібних робіт, майстри сімферопольського ЗАТ «Альфагазінвест» і київського ТОВ «Газобудівельна компанія».

Коли їхали вдовж траси газопроводу, мимоволі звернув увагу на те, що ніде не зруйновано асфальтове покриття доволі пожвавленого автошляху з Одеси на задністровську курортну зону й Білгород-Дністровський, хоча в деяких місцях й прокладали труби під ним. Застосували, з’ясувалося, горизонтальне буріння, щоб і на мить не припиняти рух транспорту та не руйнувати шляху. Укладено в траншею труби загальною довжиною 1,8 кілометра й на протилежному правому березі лиману — від водного дзеркала до споруджуваної за містом ГРС. Отож на суші роботи в основному завершуються. Навіть ошатний будинок операторів, де передбачено помешкання для двох сімей, ось-ось буде готовий прийняти новоселів. До речі, і ГРС, і житловий будинок було доручено спорудити місцевому ПП «Миг-СП», яке успішно з цим справляється.

А епіцентр будівництва сьогодні — прокладання газової траси через Дністровський лиман. Тут господарює київське ТОВ «Перший експедиційний загін спеціальних підводних та гідротехнічних робіт», що має у своєму розпорядженні повний набір необхідних наземних та плаваючих технічних засобів. На березі роботи йдуть без затримки, мов на заводському конвеєрі. Досвідчені зварники (у кожного не менш як 15-річний стаж за фахом) філігранним швом з’єднують труби, прикриваючи місця зварювання від дощу й вітру спеціальними наметами, у довжелезні дюкери (по 260 метрів кожен). Бездоганність кожного шва засвідчують лабораторія та випробування під високим тиском, що майже удвічі більший від того, яким він буде під час подавання газу. Обов’язкові операції — обробка поверхні труб піскоструминними автоматами, ізоляція найсучаснішими матеріалами. Зверху всього «одягають» на дюкер дерев’яну «сорочку», щоб під час стягування його з берега у водойму нічого не пошкодити.

— Труба під водою має надійно слугувати десятиліттями, — каже начальник дільниці експедиційного загону Валерій Іванчук. — Адже прокласти її по дну водойми не так просто.

Так, непросто. Адже на шляху підводної частини траси довжиною 5,3 кілометра всяке трапляється. Наткнулися он на скелі, які тільки й вдалося зруйнувати за допомогою динаміту. А підводну траншею доводиться рити не тільки по відносно рівному дну лиману, а й опускатися на кілька метрів нижче, там, де проходить поглиблений фарватер для суден, що прямують до причалів Білгород-Дністровського морського торговельного порту. Взимку роботи стримував льодовий панцир лиману, тепер нерідко перешкоджають штормові вітри з дощами. А кожен з 260-метрових дюкерів, відтранспортованих до місця укладання на плавучих бочках-понтонах, має лягти точно у підготовлену траншею абсолютно непошкодженим, утворивши ідеально пряму нитку газопроводу від одного берега лиману до другого.

Утім, на те вони й майстри — зварювальники, водолази, машиністи плавзасобів, робітники інших професій, щоб, переборюючи труднощі, робити свою справу і в строк, і бездоганно. На день, коли я побував на лимані, труби вже лягли в траншеї на половині підводної частини газопроводу.

— Темп, якого набрали будівельники, засвідчує, — каже Микола Сердюк, — що тижнів три, і через лиман трасу буде прокладено. Ну, а там з’єднаємо всі три частини газопроводу, підключимо апаратуру ГРС — і запалюй блакитний факел.