У травні інфляція (індекс споживчих цін) становила 0,7 відсотка. Усе вказує на те, що дефляційного літа в чистому вигляді, на яке сподівалися в уряді, не вийде. Більш докладно про це розмова з радником Нацбанку з питань макроекономіки Валерієм Литвицьким.
— Валерію Олексійовичу, не лише травень, а й узагалі другий квартал, м’яко кажучи, суперечать ціновим прогнозам...
— Ви маєте рацію. Очікуваного гальмування споживчих цін у квітні-травні не сталося. Запалювальний процес у системі цін, який розпочався ще в першому кварталі, отримав нове підживлення після зростання цін на бензин. Якщо пригадуєте, на 5—6-відсоткову інфляцію за підсумками року два місяці тому я ставив п’ятдесят на п’ятдесят. Тепер у ймовірність такого результату віриться дещо менше, оскільки травень засвідчив доволі низьку ефективність «пожежного реагування» на стрибки цін. Хоча, ймовірно, наслідки травневого секторального цінового шоку ми пожинатимемо пізніше, в червні. До речі, нафтопродуктів у загальному русі споживчих цін майже не видно, але вони мають здатність «переносити» інфляційну інфекцію через витрати на інші товари — і це непокоїть. Травень подарував ще один важливий урок. Стійкість цінової системи до зовнішніх шоків на внутрішньому ринку (згадайте, світове подорожчання вуглеводнів) після приватизації нафтопереробних заводів дещо перебільшена. Резерв нафтопродуктів не сформовано. Поточна реакція нагадувала минулорічну на зерновому ринку — від адміністрування до імпортних інтервенцій.
— Думається, ми не застраховані від таких струсів і в подальшому...
— Згоден. Можливі й нові поштовхи. Проте українська економіка перебуває в піковій фазі свого зростання. Тому вона переживе це цінове збудження середньої сили. Але резервна політика уряду має бути перебудована. Перманентні дисбаланси на чутливих для загального руху цін сегментах і продовольчого ринку, і сфери послуг природних монополій вимагають готовності до переважно ринкового реагування. Зовнішній ціновий шок був малопрогнозований, як і у випадку з зерном. Превентивні заходи не вживалися, інакше резервні фонди були б достатні. Та й стабілізувати ціни на ринку, як і за зернової кризи, розпочали невчасно. За це ми розплатимося деформацією цінового сценарію, який складався в перші чотири з половиною місяці року.
— Внутрішній ринок закритий для імпорту м’яса, яке подорожчало просто на очах...
— Це також свідчить про деяку недооцінку ймовірного секторального квазішоку на ринку м’яса та продуктів його переробки. І, повірте, не є результатом труднощів з прогнозуванням, бо дефіцит кормів легко було спрогнозувати, а ще легше — створити відповідні резерви. Мабудь, розраховують на природне поповнення кормової бази у другому півріччі. Але ж у першому — проти минулого року — ціни на м’ясо зросли. За цих умов відсутність імпорту означає, що протидії цін на м’ясо ще не створено. Це може призвести до того, що з бідами нашого тваринництва боротимуться громадяни за рахунок інфляційного податку.
— У першому кварталі зафіксовано унікальне 52-відсоткове зростання інвестицій в основний капітал. Схоже, оптові і роздрібні ціни зростатимуть і далі...
— Вірогідність інвестиційного підігріву цін стане менша, якщо погіршаться зовнішній і внутрішній попит. Почнеться тиск на скорочення виробництва і стабілізацію оптових цін. І ще. Маємо певну недооцінку антиінфляційної стерилізації ліквідності, породжену унікальними за обсягами купівлю валюти в лютому, квітні та травні. Економічне зростання не може цілком забезпечити таку природну стерилізацію. По-перше, стелі зростання майже досягнуто. По-друге, темп зростання попиту на гривню цього року дещо слабшає. Частина ліквідності експортерів переключається з інвестицій на споживання. А тим часом робота з такими стерилізаційними каналами, як вторинний ринок цінних паперів не задовольняє. Ресурс купівлі валюти переважно формується емісійними каналами НБУ. Здається, останніми поправками до бюджету закладено розуміння того, що слід посприяти ресурсу купівлі за рахунок дострокового погашення боргу. Адже це можна розцінити як неабиякий антиінфляційний захід.
— Ваші рекомендації для того, щоб все-таки обмежитися за підсумками року 5—6 відсотками інфляції...
— Слід бути готовим до того, щоб уже в червні задіяти інструменти монетарного стримування. Треба більш наполегливо і динамічно за наявних умов посилювати обмінний курс гривні до долара. Потрібно розширити дострокове погашення облігацій внутрішньої державної позики й оптимізувати процентні ставки «овернайт». Є потреба вдатися до подальшої модернізації обов’язкового резервування й заохотити комерційні банки до участі на ринку державних цінних паперів.
Записав Сергій ВЛАД.
