Щойно стихли пристрасті навколо демпінгу іноземних сірників в Україну, що міг би поставити крапку в існуванні єдиної поки що на теренах нашої держави Рівненської сірникової фабрики, як схожа проблема, наче сніг на голову, звалилася на вітчизняних виробників ламінованих деревностружкових плит.
Український ринок наповнився польськими та словацькими ламінованими плитами за ціною, набагато нижчою від тієї, яка була на той час у Польщі та Словаччині. Порівняймо: якщо середня ринкова ціна квадратного метра плит у країнах-виробниках у 2003 році становила близько 4,4 долара США (без ПДВ), то в нашу державу їх ввозили за ціною, що на 40 відсотків нижче від тієї, яка була на внутрішніх ринках Польщі та Словаччини. Отже, демпінг очевидний. Він стався якраз тоді, коли, завдяки іноземним інвестиціям, українські підприємства нарешті встали з колін, почали економічно одужувати. Тисячі людей отримали роботу, а отже, можливість утримувати свої сім’ї. Лише людина, далека від економіки, не може побачити взаємозв’язку у такому «збігу» демпінгу плит іноземного виробництва та піднесення вітчизняного виробництва ДСП. Схоже, комусь стало кісткою в горлі те, що в України нарешті з’явився шанс скласти гідну конкуренцію іноземним виробникам. Адже інвестори не пошкодували коштів, щоб оснастити українські підприємства сучасним обладнанням, на якому можна випускати конкурентоспроможну продукцію.
Не будьмо наївними: демпінг дешевих імпортних плит можна порівняти з тим, як наркоділки заманюють молодь у тенета наркоманії: спочатку дають безплатно наркотики, а коли людина звикає до них, стає залежною, прикривають дармовий дурман. Щось схоже спостерігаємо ми і з демпінгом плит. Спочатку на український ринок викинули дешеву плиту, з чого пораділи б виробники меблів. А коли б вітчизняні підприємства-виробники ДСП збанкрутіли (тож зникли б конкуренти для іноземних імпортерів плит), вони, звичайно ж, підняли б ціни. Отож демпінг для наших меблевиків — це щось на зразок безплатного сиру в мишоловці.
У демпінгу плит простежуються потуги іноземних виробників відвести нашій державі у виробництві ДСП другорядну роль. Представники вітчизняних підприємств, де виготовляють ламіновані плити, з якими розмовляла, не проти конкуренції, яка, на їх думку, завжди стимулює до поліпшення якості та здешевлення продукції. Але при цьому наголошували, що вони за чесну конкуренцію. А такою у випадку, про який ідеться, і не пахне. Очевидний демпінг.
Чого коштував він нашій державі? Крім того, що загнав у скрутне становище наші вітчизняні підприємства, дав підстави для сумнівів іноземним інвесторам, чи не ризикують вони, вкладаючи кошти у розвиток українських підприємств з виробництва ДСП, поставив на кін долю тисяч людей, які в разі банкрутства підприємств можуть поповнити лави безробітних, він ще й завдав великої шкоди нашій країні. Адже, ввозячи в Україну демпінгові плити за штучно заниженою ціною, імпортери в такий спосіб обманюють нашу державу, яка недоодержує кругленькі суми митних платежів та відрахувань до бюджету. Тож демпінг із суто галузевої проблеми набирає обрисів і проблеми захисту державних інтересів.
Зрозуміло, що вітчизняні виробники ДСП ще торік звернулися до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України із заявою захистити їхні інтереси, а отже, і інтереси держави. Їх почули, і у грудні 2003 року рішенням згаданого міністерства розпочато антидемпінгове розслідування щодо імпорту в нашу країну деревностружкових плит ламінованих із Польщі та Словаччини. Однак з невідомих причин антидемпінгове розслідування затягується. Хоча й процедура щодо строків розслідування не порушується, але кожен день лягає збитками для вітчизняних товаровиробників ДСП та держави.
Тим часом навіть Президент України у багатьох своїх інтерв’ю ЗМІ говорить про те, що нам треба вчитись захищати національні інтереси. Мабуть, антидемпінгове розслідування про імпорт в Україну польських і словацьких ДСП для урядовців з Міністерства економіки є найкращою можливістю довести реальну здатність держави захищати власні інтереси.