Страшніше від того, що трапилося недавно у Дніпропетровську, не придумати. Домашній стаффордширський тер’єр ухопив за голівку дворічне хлоп’я. Тепер дитя буквально втратило лице. Носик зник назавжди. Постраждав череп. Після медичної допомоги, наданої у лікарнях Дніпропетровська, маля перевезли до Києва. Лікування очікується складне й тривале.
А за кілька днів подібне ледь не сталося в Петропавлівському районі. Там пес тої самої породи відкусив губу чотирирічному Сашкові. Пес належав сусідам, які тимчасово попросили «приглядіти» їхнього улюбленця, нібито мирного і лагідного.
На думку завідувача травматологічним відділенням обласної дитячої клінічної лікарні Анатолія Марчука, дивуватися не варто. Весна завжди збуджує собак. Починаються так звані собачі гони, і навіть сумирні пси невпізнанно міняються. Стають злими, непередбачуваними. Від них у цю пору чого завгодно можна чекати. Якщо в березні від серйозних собачих укусів тільки дітей на Дніпропетровщині постраждало удвічі більше, ніж зазвичай в попередні зимові місяці (а це понад 40 душ), то в квітні постраждало їх близько шістдесяти.
Біда, звичайно, не просто в собачих гонах. Анатолій Марчук і багато його колег вважають, що тримати удома собаку — це ціла наука. Вимоги якої сьогодні мало хто знає. Забувають, що із собакою треба наполегливо працювати. А хто цим займається? Практично ніхто. Тож може статися, що ваш собака сприйматиме вашу сім’ю «зграєю», в якій він вожак, а вашу квартиру чи подвір’я —територією, на якій він єдиний і повноправний «охоронець». Це дуже небезпечно, і байдуже, якої породи ваш собака.
— Особливо важливо зуміти допомогти собаці, точніше ще щеняті, «усвідомити» своє місце в сім’ї або у дворі в перший рік його життя, — каже віце-президент Кінологічної спілки Дніпропетровщини Юрій Барський. — Біди не уникнути, якщо собака вчасно не відчує сильної, вольової руки над собою. І фатально помиляється той, хто гадає, що це стосується лише собак войовничих порід. Повірте: незлих собак в природі не існує...
Смішного мало, але доводиться говорити про відсутність у нас належного законодавства. Бракує відповідальності власників собак. Уявіть, що ви побили чужого пса. Яке покарання загрожує вам? Грошове стягнення до 50 неоподаткованих мінімумів або й позбавлення волі на шість місяців. Тепер інший випадок: чужий пес напав на вас, покусав тощо. Чи понесе відповідальність власник пса? Звичайно. За порушення правил утримання та вигулу тварин. Така стаття є у нашому Карному кодексі. Але покарати за нею можна лише стягненням в межах... п’яти неоподаткованих мінімумів. Здоров’я собак ціниться вдесятеро дорожче, ніж наше.
Щоправда, упевнена адвокат Світлана Торопчина-Агалкова, в разі витрат на лікування, покусаний собакою може розраховувати на відшкодування матеріальних і моральних збитків. Суд, мовляв, цілком реально схилити на бік постраждалого чи постраждалих. Це адвокат говорить, маючи на увазі згаданий випадок з дворічним хлопчиком. За цим фактом уже порушено кримінальну справу. А як інакше? І хіба це вся відповідальність, що необхідна?
У більшості країн Європи, якщо ви мешкаєте у багатоквартирному будинку, завести власного пса можете лише з дозволу сусідів. Наперекір їм заведете — миттю виселять геть разом із псом. І ніхто вам не допоможе, бо не посміє нехтувати інтересами тих, хто не бажає жити поруч з потенційною небезпекою. Це не кажучи про те, що, й отримавши дозвіл, в людному місці з’являтися з собакою без намордника — зась. Штраф астрономічний! У нас же пес у наморднику, навпаки, рідкість.
А якщо ви живете в особняку? Попереджати інших, що «у дворі злий собака», не варто. Попереджати краще себе. В Англії й Німеччині, скажімо, простої собачої «будки» та прив’язу на ланцюг замало. Обов’язково потрібні також металева клітка і навіть надійно огороджений вольєр. Це майже як право на зброю!
Стосовно собак у нас, мов на сміх, не вистачає механізмів реалізації уже писаних правил. Адже давно є постанова Кабміну про обов’язкове страхування домашніх тварин і на ті випадки, коли вони завдають комусь шкоди. Отже, власники псів фактично мають страхувати нас. А на ділі не страхують. І невідомо, хто уповноважений домагатися цього, каже, зокрема, заступник голови правління акціонерної страхової компанії «Оранта» Сергій Пустовий. Кінологи, міліція та ветеринарні служби порізно і разом нібито повинні «контролювати процес», одначе «прецеденту» щось не видно. На відміну від собак, що гуляють без намордників.
Не секрет, що третина постраждалих укушені бездомними псами. Колись «вуличних» псів відстрілювали. Влаштовували справжні облави по дворах. Теж, мабуть, не кращий вихід. Але ж нині виловлюванням бездомних собак ніхто у нас, схоже, не опікується. Ми були свідками того, як директор школи і мешканка багатоповерхового будинку шукали, хто порятує їх від зграй собак, котрі унадилися на шкільне подвір’я й у житловий під’їзд. І жодного відбою! Ні директор, ні мешканка багатоповерхівки, затративши три дні, так і не знайшли, хто зміг б їм зарадити.
Справді, не кожен сучасний Шарик — Білий Бім Чорне Вухо. Та часто не Шарик у тому винен, а його господарі.
Дніпропетровськ.
