Немає потреби доводити й переконувати, що пенсійна реформа не виправдала надій. Навпаки, посилилася дискримінація багатьох категорій пенсіонерів. Особливо це стосується інтелігенції: лікарів і учителів.
Мізерні пенсії людей, які все життя присвятили здоров’ю і освіті нації, нашому майбутньому, нашим дітям, збільшилися в результаті реформи на 3—5 гривень. З 1991—92 рр. діють закони «Про освіту» і «Про охорону здоров’я». Згідно з цими законами педагогічні працівники технікумів, шкіл і дошкільних закладів, медичні працівники державних медичних закладів мали б отримувати зарплату, не нижчу за середню по промисловості.
Але дані статистики свідчать, що положення законів не виконувалися. Протягом 1991—2000 рр. зарплата працівників освіти і охорони здоров’я на 40-60 відсотків була нижча, ніж середня по промисловості.
Нині на підставі цієї соціально несправедливо нарахованої зарплати бюджетникам перераховують пенсії. Таким чином, учителі та лікарі покарані двічі: коли отримували дуже мізерну зарплату і під час нарахування пенсій. Ситуацію треба змінити терміново, і я подала на розгляд Верховної Ради України законопроект про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуваня» за № 5186.
Мета запропонованого законопроекту вдосконалити порядок перерахунку пенсій зазначеним категоріям населення. Я запропонувала під час розрахунку коефіцієнта заробітної плати зважати не на фактично отримані суми, а на заробітну плату на рівні не нижче, ніж середня зарплата працівників промисловості за відповідний період.
Цей коефіцієнт розраховується як співвідношення фактичної зарплати до середньої по народному господарству. Фактична зарплата лікарів та учителів завжди була нижча, ніж середня у народному господарстві, і в результаті під час нарахування пенсій цей коефіцієнт виходить заниженим.
Наприклад, за 1996 р. він становить 118:126=0,6; 1998 — 125:153=0,8; 2000 —139:230=0,6 і т. д. Якщо буде прийнято запропонований мною підхід (співвідношення середнього у промисловості до середнього у народному господарстві), цей коефіцієнт становитиме 1,2.
Ухвалення цього закону дасть можливість, за нашими розрахунками, підвищити пенсії колишнім педагогічним працівникам і працівникам державних закладів охорони здоров»я в середньому на 45 відсотків.
Законопроект було схвалено Комітетами Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства і з питань соціальної політики та праці. Єдиний, хто не підтримав цей законопроект, — Комітет у справах пенсіонерів та ветеранів. Причиною була позиція членів комітету — представників Комуністичної партії. Вони не могли погодитися з тим, що пенсіонери можуть отримувати пенсії більшого розміру, ніж зарплата працівника у цій галузі. Говорили про начебто порушення рівності, діючи водночас за принципом «що гірше, то краще». Переконували, що необхідне підвищення зарплати працівникам освіти і охорони здоров’я, а тоді, колись, буде в учителів та медиків і гідна пенсія.
Цілком зрозуміло, що і зарплату треба підвищувати. І дії уряду В. Януковича спрямовані на розв’язання цієї проблеми: у 2003 році з 27 до 14 відсотків скоротилася частина працівників, які отримували мінімальну зарплату, на 365 млн. грн. зменшилася заборгованість із виплати зарплати. Учителям та лікарям підвищили платню на 27 відсотків, тоді коли підвищення зарплати в середньому в промисловості становило 22,8 відсотка. Звичайно, треба шукати додаткові резерви і зарплати бюджетникам значно збільшувати, але це окреме питання.
А поки що я роблю все можливе для прийняття законопроекту, який забезпечить уже сьогодні гідний рівень життя колишнім педагогічним та медичним працівникам.
Людмила КИРИЧЕНКО, народний депутат України, кандидат економічних наук.