Тринадцятирічна Катруся залишилася без матері, коли їй було десять років. З того часу життя немов розкололося на велике горе, що оселилося в її маленькому серці, і чужий, ворожий світ дорослих. Сімейні вечори з запашним маминим борщем і рум’яними булочками замінили сухом’ятка, п’яна маячня батька і нестерпна туга. Дівчинка залишилася без догляду і нагляду. Незабаром її відправили до одного з інтернатів для сиріт і дітей, які позбавлені батьківської опіки.
Катя, затаївши образу, замкнулася в собі. Кожне слово вихователів зустрічала в штики. Через кілька місяців вона втекла з інтернату. До Києва з Луганської області дівчинка доїхала електричками. Вільне життя в столиці і нові однодумці припали втікачці до душі. На милостиню, що збирала за день, відвідувала «Макдоналдс», купувала солодощі. А ночувала в електричках з такими само бродягами, як і сама.
...Дмитрик із Дніпропетровська з раннього дитинства ковтав сигаретний дим і чув матюки. Для 17-літньої матері і батька-«зека», які сиділи на наркотиках, дитина була тягарем. Незабаром мати з іншим чоловіком виїхала до Росії.
Цей час Дмитрик пам’ятає як найщасливіший у житті. П’ять класів хлопець закінчив на відмінно. Але потім мати повернулася до України і знову стала жити з батьком Дмитрика. Він повернувся з колонії і знов «сів» на голку. Мати потрапила до тюрми, а батько помер. Про хлопця піклувалися бабуся алкоголічка і тяжко хворий дід.
У новій школі Дмитрика зустріли по одежині. Не кожна дитина хотіла з ним дружити. Були часи, коли хлопчик ходив до школи з кульком замість портфеля. У бабусі і дідуся не було грошей, щоб купити книжки і зошити. З кожним днем його дедалі менше тягло до школи. Став покурювати «травичку». Знайшов таких само друзів...
Діти, схожі на Катю і Дмитрика, ростуть поруч з нами.
Не завжди їм має змогу допомогти міліція. Її завдання — розшукати і доставити дитину туди, звідки вона втекла. Подальшою долею неповнолітнього опікуються працівники соціальних служб, різних благодійних організацій тощо.
До того, як дитину відправлять додому, її направляють до притулку. У столиці їх два. Кожний з них може розмістити 100 дітей. За ними спостерігають лікарі, з ними працюють психологи.
За даними кримінальної міліції у справах неповнолітніх, тільки за тиждень столичною міліцією було виявлено 242 дитини. 140 з них бродяжничали, 40 — жебракували. 100 неповнолітніх розміщено в притулках, 15 осіб направлено на лікування, розкрито 82 злочини.
Багато дітей тікають з дому, тому що рідні люди не приділяють їм належної уваги, і вони ростуть без душевного тепла.
Один з тих, хто повертає дітей у сімейну обстановку, — засновник благодійного центру «Рідна домівка» Роман Корнейко. Центр розташований у селі Петровське Київської області. Його філії — у Броварах і Тетереві. В кожному з цих дитячих будинків — кілька десятків дітей різного віку. Подружжя Корнейко роблять усе можливе, щоб нерідні діти почувалися як удома. Кожна дитина має право вибору і голосу.
Співробітники кримінальної міліції у справах неповнолітніх звертаються до всіх, кому не байдужа доля дітей, які за збігом обставин опинилися на вулиці. Якщо у вашому районі, будинку чи на вулиці проживають неповнолітні, котрі потребують допомоги, повідомте про них. Телефони: 212-68-95, 212-99-11 або 02.
ЦГЗ ГУМВС України в Києві.