Перебуваючи у відрядженні на батьківщині, дійшов невтішного висновку: нащадки козаків не поважають міліцію. Скажімо, у Степногірську напередодні мого приїзду спалили «ВАЗ-2101» працівника карного розшуку. Тієї самої ночі невідомі намагалися підпалити автомобіль «даішника».
Збіг, звичайно. Але як треба «дістати» народ, щоб його вочевидь не кращі представники підняли руку на власність стражів порядку! Свого часу я провів міні-експеримент у Мелітополі, Приазовському і Великій Білозерці. Застовпив собі місце поблизу райвідділів міліції і став «чіплятися» до кожного, хто виходив звідти. Ох, і наслухався історій! Оприлюднити їх — нашкодити собі і оповідачам. Тому що сваволю погононосіїв доводити треба, а в мене крім емоцій і сліз її жертв нічого немає. Матеріалізувати б їх у щось і висипати (вилити) на міністерство — зникло б воно під горою (рідиною).
І от характерно: що голосніше генерали в Києві кричать про боротьбу за очищення своїх лав, то більше в цих лавах бездушних, жорстоких, корисливих, а то й відвертих бандитів. Вони неначе, щоб помститися начальству, котре каже одне, а робить, часом, протилежне, підривають і так хиткий авторитет «ментів».
Але... До честі тих самих генералів (київських і запорізьких), здається, створено прецедент: доведені під білі ручки до лави підсудних члени мафії у погонах. До апеляційного суду надійшла карна справа із звинувачення офіцерів, які сколотили «бригаду» з виробництва і збуту «білої» смерті.
Вони працювали в структурі, покликаній боротися... із незаконним обігом наркотиків. У операції із затримки «перевертнів» було залучено працівників УБОЗ, управління служби безпеки УМВС, УСБУ, прокуратури, «Беркут». Але ж могли, як часто бувало, і «поховати» справу, тихо і скромно звільнивши наркоділків, які заплямували мундир. А вчинили твердо і принципово. Щоб не кортіло іншим, щоб не надіялися на начальників, які сповідують народне: «Ворон ворону око не виклює». Негідників, які наживалися на горі, взяли на гарячому (майже десять літрів опію, одинадцять кілограмів макової соломки, зброя).
Несправедливо було б змовчати про тих, із чиїх рук, а точніше вуст правоохоронці одержали скандальну інформацію. Поділився нею депутат Запорізької облради, член постійної комісії із законності, депутатської етики і боротьби з корупцією Анатолій Шевченко. Ще в серпні минулого року він обвинуватив конкретних міліціонерів у причетності до наркобізнесу. Оперативникам залишалося розкрутити справу. І вони це зробили.
Слідством, скажімо, встановлено, що за десять кілометрів від Запоріжжя варили сировину, з якої готували смертоносну «ширку». Наркотики розповсюджували в обласному центрі, Мелітополі, Енергодарі, виторг ділили відповідно до «посади». Ватажок, приміром, одержував до восьми тисяч доларів на місяць.
Отже, зло буде покарано? Анатолій Шевченко в одній із місцевих газет розповів, що кримінальну справу стосовно того самого ватажка виділено в окреме провадження, а самого його відпущено (? — Авт.) за підпискою про невиїзд. І він нібито збирається виїхати за межі країни. Про це слідство знає...
Хочеться вірити, що правооохронці не дадуть приводу сумніватися в їхній готовності довести безпрецедентну справу до логічного кінця. Але поживемо — побачимо.
Запорізька область.
