Теорія практиці різниця

Напрацювання у столичних кабінетах щодо жнив, які в південних областях масово розпочнуться з дня на день, у регіонах нерідко наштовхуються на реалії життя і лопають, наче мильні бульбашки. У цьому вкотре пересвідчуєшся під час розмови з головою Кривоозерської райдержадміністрації Василем ВолошанІвським. Цьогоріч види на врожай зернових звісно кращі, ніж торік. Але...

— Щодо мильної бульбашки, то не згоден, — каже співрозмовник. — Протягом останніх півтора року Кабінетом Міністрів здійснено цілу низку конкретних справ щодо підтримки села. В 2003 році Кривоозерський район, та й загалом уся Миколаївська область, через важкі погодні умови (вимерзання озимих і весняна засуха) постраждали найбільше. Тому з боку уряду було надано підтримку. В осінній період для підживлення озимих отримано 500 тонн мінеральних добрив по 580 гривень за тонну, а також 480 тонн пального по 1700 гривень. Із державного бюджету господарства отримали більш як мільйон гривень відшкодування за посів озимих зернових. Передбачено часткове відшкодування сортових надбавок відповідно до програми селекції в рослинництві та сортовипробування.

— Вас, як керівника району, непокоїть злет цін на «горючку» — міна уповільненої дії під врожай, що неодмінно призведе до додаткових витрат господарників під час хлібозбирання?

— Аграрії Кривоозерщини забезпечили себе пальним більш як на п’ятдесят відсотків. Є агроформування, де змогли накопичити його не лише на період жнив, а й на осінньо-польові роботи. Але їх небагато. Такі можливості на селі здебільшого обмежені. Надто складний видався минулий рік — коштів у господарствах обмаль. Брати гроші в кредит? Треба мати довідку з податкової. А на господарстві, як правило, висить якась заборгованість.

— Як керівники агроформувань виходять із ситуації?

— Беруть товарний кредит. Натомість розраховуватимуться після косовиці, з урахуванням відсотків, продукцією. Іншого виходу немає. 

— Чи спрацює розроблена в столиці рятівна соломинка: домовленість між урядом і нафтопереробними підприємствами відпускати солярку аграріям по 1950 гривень за тонну?

— Нещодавно відбулася Всеукраїнська нарада під головуванням першого віце-прем’єра Миколи Азарова з приводу укладеного меморандуму. Це вселяє надію, що спрацює. А точніше — вже спрацювало. Частину пального — 437 тонн — вже виділено.

Така схема діяла і раніше. Донедавна продавали під жнива дизельне пальне по 1700 гривень за тонну. Частина підприємств скористалися тією можливістю. Але щоб взяти «горючку», господарникам треба зібрати чимало паперів. А НПЗ знаходять безліч причин, щоб не відпускати «пільгову» солярку. Та й 1950 гривень за тонну — на умовах передоплати — теж немала ціна. І знов постає проблема позичати гроші в банку.

— Отже, витрати селян на жнива, відтак і собівартість збіжжя у зв’язку з подорожчанням пального дедалі більше зросте. А потім — відомий сценарій: на ринок потрапляють великі обсяги зерна (адже селянам необхідні кошти, щоб проводити осінньо-польові роботи), обвал цін, скуповування хлібних культур за безцінь посередниками, які й матимуть основний прибуток від врожаювання. На урядовому рівні й передбачена начебто можливість захистити аграрія. Визначено заставні ціни на основні зернові культури. Після збирання господарник може покласти, приміром, пшеницю третього класу на елеватор на відповідальне зберігання, отримавши 650 гривень за тонну. Пізніше, у разі, коли знайдеться на це збіжжя вигідніший покупець, можна його забрати, повернувши елеватору гроші, і перепродати. Тільки наскільки буде цей механізм дієвим...

— Схема заставних цін запроваджена в цьому році не вперше. Але в нас, як правило, раніше не спрацьовувала. Власне, постанова Кабміну щодо заставних цін — документ прогресивний. А доходить до рівня елеватора — викривлюється виконавцями. Є в нас неподалік елеватор. Везти зерно, там вивантаження, доробка — гривень 400—500 платять за КамАЗ пшениці, щоб висипати її на елеваторі. А тоді, навіть якщо в елеватора викуповуєш, та пшениця з накрутками за доробку-зберігання — золота. Застава, кажете, 650 гривень, а мине три-чотири місяці — ринкова ціна не настільки виросте, щоб покрити затрати на доробку-зберігання на елеваторі. Тому мало хто з керівників сільгосппідприємств району везе туди збіжжя, небезпідставно вважаючи, що елеватори обдирають селян як липку. Переробні підприємства, на жаль, продовжують диктувати умови, наживаються на мозолях аграріїв. Нема співпраці, зацікавленості, щоб були збалансовані вигода й сільгоспвиробника, й переробного підприємства. В 2002-му виростили в районі 96 тисяч тонн зерна, то на елеватор пішло у кращому разі тисяч 10. Тому цього року, коли очікується непоганий врожай зернових, нам разом із сільгоспвиробниками необхідно об’єднувати зусилля і диктувати зернотрейдерам свої умови, тобто ціни, а не навпаки. З допомогою уряду, очолюваного Віктором Януковичем, є надія, що це вдасться зробити.

— Тільки жнива, одразу постає проблема — не вистачає комбайнів. В сільгосппідприємствах району збиратимуть своїми силами чи доведеться запрошувати «варягів» з інших областей?

— Техніки справді не вистачає, та й застаріла. Хоча зі 130 комбайнів вже нині в загінки можуть вийти 105. До початку жнив матимемо 90—93 відсотки готовності. І все ж самим наявним парком, щоб швидко і без втрат, не зібрати. Уклали угоди на залучення комбайнів з північних областей — це додатково 37 одиниць техніки. Керівники господарств деінде кажуть: «Ми самі. Бо чужаки збиратимуть, а наші без роботи сидітимуть». Така психологія. Хоча я прихильник, в умовах технічного дефіциту, залучення комбайнів з інших регіонів. Зібрати б усе за 7—10 днів, а тоді свої комбайни відправляти далі на північ, допомагати іншим та заробляти гроші.

— Скільки доводиться віддавати чужим за комбайни?

— Рік на рік не схожий. Два-три сезони тому в господарствах платили 200—300 кіло пшениці за зібраний гектар. Останні роки беруть тверду таксу — 110—120 гривень за га. А бува — «зашкалювало» за 200 гривень. Залежить від того, яка ціна сформується на пшеницю.

— Сподіваєтесь, дефіцит хлібних зерен цього року омине район?

— Торік закуповували пшеницю, бо своєї не вистачило. Думаю, нинішнього року з районного бюджету виділяти кошти на цю справу не доведеться. А хлібозавод — буде можливість недорого придбати збіжжя — заготує його необхідну кількість. Свого шансу не прогавить. Через ці помилки переступили. 2002 та 2003 роки навчили.