Немолодий саксофоніст, прокинувшись у своїй холостяцькій квартирі, бачить поруч незнайому жінку. Він не пам’ятає, як вони познайомились. А вона дає йому ще один шанс — дев’ять ночей, що промайнуть, як дев’ять життів...
Так починається на малій сцені Донецького академічного муздрамтеатру прем’єра «Дев’ять ночей... Дев’ять життів» за п’єсою французького драматурга Матея Вишнека «Пригоди ведмедиків панда», що витримала понад тридцять сценічних інтерпретацій у чотирнадцяти країнах. В Україні п’єса йде вперше. Режисер Андрій Бакіров ставив її як психологічну драму — жанр не для масової публіки. Але про такі вистави сперечаються, їх цінують за відвертість, оголеність почуттів. Лаконічне оформлення у класичних чорно-білих тонах — як символ життя і смерті, світла і темряви, любові і ненависті. Щира і самовіддана гра народного артиста України Геннадія Горшкова і артистки Оксани Гребенюк (на знімку) тримає в напруженні до останніх хвилин. І лиш у фіналі загадковий зміст назви стає прозорим: уже дев’ять ночей душа героя шукає вічного спокою...
Зовсім інша прем’єра — мюзикл «Ходжа Насреддін проти еміра Бухарського» за п’єсою Наталії Хаткіної. Театр уже має досвід постановки мюзиклу — з успіхом іде тут «Милий друг» за Мопассаном. Особливість прем’єри в тому, що створено її лише власними силами донеччан: режисер Василь Гладнєв, композитор Євген Кулаков, балетмейстер-постановник — Геннадій Дибовський (відомий своєю роботою в «Енеїді», яка торік отримала Шевченківську премію), художник-постановник — Олена Карпенко.
— Цю виставу ми робили насамперед для молоді: старшокласників, студентів технікумів, перших курсів вузів, — каже директор, художній керівник театру Марко Бровун. — Бо «Сватання на Гончарівці», «Наталка Полтавка» йдуть на сцені давно, а молоде покоління змінюється. Тому була задумана велика музична вистава із жартами, піснями, яка давала б змогу легко сприймати українську мову.
Насреддін у донеччан — не сивий дідуган, а молодий веселий бухарець, який повернувся до рідного міста після десятирічної «відсидки». І хоча дотепність окремих жартів можна поставити під сумнів, вистава, як східний базар, вражає яскравістю, розкішшю і вишуканістю. Через ремонт зали у муздрамтеатрі трупа грає у театрі опери та балету. По-новому прем’єрна робота зазвучить вже на рідній сцені.
