Схоже на те, що Україна впритул наблизилася до приватизації національного оператора зв’язку ВАТ «Укртелеком». Імовірно, що приватизаційна комісія оператора під головуванням Першого віце-прем’єра Миколи Азарова оголосить конкурс уже в липні.
Досі на телекомунікаційному ринку країни розмови точилися довкола економічної доцільності продажу активів національного оператора, глава ФДМУ щодо цього зазначав, що Україна може отримати за телеком не менш як мільярд доларів США. Проте великі гроші, навіть разом з майбутніми податковими надходженнями до бюджету, ще не вичерпують усієї ваги цього приватизаційного конкурсу. Головне питання полягає в тому, як після продажу монополіста ринку зв’язку почуватимуться споживачі його послуг. Хрестоматійний приклад того, як можна обпектися на приватизації такого стратегічного об’єкта, має польську прописку. Там і уряд залишився невдоволений, і інвестор, і, власне, все населення.
Під час приватизації національного оператора Польщі TPSA Capіtal Іnvestment Group першочерговим для уряду республіки були гроші. На жаль, польська держава не зважила на ймовірні соціальні проблеми, які породжують такі угоди. Аукціон оголосили наприкінці 1999 року. Купівлею 35 відсотків акцій компанії зацікавилися компанія Frans Telecom та американці, які, зрештою, відмовилися від боротьби, аргументувавши цей крок незрозумілою ситуацією з державним регулюванням галузі. Ціну пакета TPSA, судячи з котирувань його акцій і апетитів тодішнього уряду Польщі, явно завищили, тому купівлю за 4,33 мільярда доларів 35 відсотків пакета вважали неабиякою угодою 2000 року. Вона відбулася на тлі численних коментарів урядовців у ЗМІ про надзвичайну капіталізацію та привабливість компанії для інвестора. Як наслідок, Франція одержала оператора, який за домовленістю з польським урядом мав зберегти монополію на обслуговування всіх міжнародних дзвінків до кінця 2003 року.
Менеджери французької компанії почали реструктуризацію польських телекомунікацій з наміром трансформувати державного монополіста в ринкову компанію. Проте різка зміна курсу спричинила катастрофічні наслідки — уже 2001 року чистий прибуток компанії скоротився на 86 відсотків і становив лише 45 мільйонів доларів США. Фінансові втрати змусили приватних акціонерів звільнити з роботи 12 тисяч працівників польського оператора. Уряд республіки, звісно, сприйняв це рішення невдоволено, та нічим зарадити не міг, бо підприємство йому вже не належало. На тлі фінансової ситуації, що постійно погіршувалася, керівництво France Telekom намагалося відмовитися від купівлі ще одного пакета TPSA, вже на 12,5 відсотка. Але після тривалих переговорів з польським урядом восени 2001 року французи придбали його за 894 мільйони доларів. Порівняно з першим пакетом ціна на акції зменшилася в 1,8 разу. Проте на цьому проблеми не закінчилися. Як монополіст, польський телеком диктував цінову політику, а фінансові негаразди примусили істотно підняти ціни на послуги міжнародного зв’язку. І ось результат: ціни на дзвінок до США з Польщі 2003 року були втричі вищі, ніж із Чехії, вчетверо — ніж із Греції. Постраждали всі поляки. Недарма торік міністр телекомунікацій Республіки Польща Кшиштоф Хеллер визнав вкрай негативний ефект від такої приватизації, зазначивши: «Якби  можна було повернутися на 3—4 роки назад, ми все зробили б інакше». Отож польський уряд втратив набагато більше, ніж здобув від продажу TPSA.
У цьому контексті заклики наших політиків орієнтуватися під час продажу активів «Укртелекому» на польський досвід дуже дивують. Утім, порівнювати український лот з польським принаймні некоректно. Французи купували в Польщі не лише послуги з фіксованого зв’язку, а й одну із сотових компаній — Centertel, яка в березні цього року обслуговувала понад шість мільйонів абонентів. А ситуація з ВАТ «Укртелеком» усім відома. Продавши торік найбільш ліквідний свій актив (мобільну компанію UMC), держава втратила можливість на більш результативні торги з потенційними інвесторами. Доводиться втішатися поки що тим, що Генпрокуратура подала до Господарського суду позов з вимогою визнати недійсними всі угоди і домовленості, на підставі яких 51 відсоток UMC продали російській MTC. За словами керівника прес-служби Генпрокуратури Сергія Руденка, відповідно до чинного законодавства на момент продажу заборонялося відчужувати майно, якщо його балансова вартість перевищувала суму, тотожну 14 тисячам євро. Повертаючись до польського телекому, варто зазначити, що новим власникам оператора донині не вдалося вивести підприємство з кризи. Французи заплатили за 47,5 відсотка TPSA понад 5 мільярдів доларів. За результатами 2003 року польський оператор мав ринкову капіталізацію в 4 мільярди доларів США і посів десяте місце серед найбільших компаній східноєвропейського рейтингу Fіnancіal Tіmes. За цими цифрами можна легко підрахувати втрати France Telecom.
Крім сумного польського, можна згадати і сумний російський досвід з продажу пакета акцій «Связьинвест» у 26 відсотків Джорджу Соросу. Останній його продав   утричі дешевше, ніж заплатив сам. Тому так важливо, щоб польський досвід став для нашого уряду предметним застереженням.