Купівля, продаж і передача технологій — невід’ємна складова розвитку сучасної країни. Як засвідчує досвід країн з потужною економікою та високими стандартами життя переважної більшості громадян, законодавче врегулювання проблем, пов’язаних із трансфером технологій, позитивно позначається на всіх компонентах наукового потенціалу, а отже, розширює можливості економічного зростання. На початку 80-х років минулого століття на ринку технологій США склалася ситуація, схожа на нинішню в Україні, —ситуація правової невизначеності. Протягом кількох років американські законодавці ухвалили близько 20 відповідних законів, охопивши у такий спосіб усі ключові аспекти проблеми.
Нещодавно Верховна Рада України прийняла у першому читанні проект закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій». Стратегічне завдання закону можна сформулювати коротко: змінити наш ринок, щоб країна мала змогу торгувати не лише сировиною та ресурсами, а й високими технологіями. Якщо пригадати, приміром, той факт, що Україна — одна з шести держав світу, котрі володіють повним замкнутим циклом виробництва літаків, стане зрозумілішою роль цього закону з точки зору зміцнення конкурентоспроможності національної економіки за умов глобалізації.
Враховуючи неабияке значення майбутнього законодавчого акту для нашої держави та її громадян, Київський регіональний центр Академії правових наук України виступив ініціатором «круглого столу», який днями відбувся у Києві за участю представників низки провідних наукових установ і парламенту України.
Майже всі учасники засідання відзначили важливу роль, яку має відіграти закон у розвитку нашої країни. Практично одностайною була думка й про те, що законопроект конче потребує всебічного і ґрунтовного доопрацювання. Зокрема, на думку багатьох учасників, необхідно усунути наявні у проекті позиції, що суперечать Цивільному кодексу України.
На думку Олександра Безуха (НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України), слід змінити майже тотальну орієнтацію законопроекту на державний сектор економіки і детальніше виписати функції органів державного регулювання трансфером.
Доктор економічних наук Валентина Александрова (Інститут економічного прогнозування НАН України) вважає за необхідне ввести спеціальний індикатор для визначення рівня технологій, оскільки, приміром, наукоємні технології вимагають потужнішого фінансування.
Володимир Денисюк (Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. Доброва НАН України) пропонує чіткіше виписати питання, пов’язані із трансфером технологій подвійного, спеціального і військового призначення. На думку вченого, слід чіткіше сформулювати таке ключове питання, як належність прав на технологію, що розроблена на кошти держбюджету.
Таїсія Щедрина (Інститут економічного прогнозування НАН України) пропонує передбачити створення національної системи трансферу технологій. Науковець вважає за необхідне узгодити проект з наявними міжнародними документами, зокрема, з нормами СОТ, а також передбачити відповідальність суб’єктів процесу за порушення інтересів громадян, погіршення екологічної ситуації.
Михайло Родіонов, голова підкомітету Комітету ВР України з питань науки та освіти, акцентував увагу присутніх на необхідності прискорити доопрацювання законопроекту з метою подання документа на друге читання. Народний депутат зазначив, що у проекті не прописано юридичні аспекти взаємин між суб’єктами процесу трансферу технологій. Крім того, автори документа залишили поза увагою ситуації — а таких чимало — коли власником технології виступає не держава, а приватна особа.
Доктор юридичних наук Олена Орлюк (НДІ інтелектуальної власності Академії правових наук України) зауважила, що слід визначити питання фінансового забезпечення процесу, зокрема, передбачити можливість фінансування за рахунок приватного капіталу, а також передбачити податкові пільги для учасників процесу трансферу технологій.
Прозвучала думка й про те, що в нинішньому варіанті проект переобтяжений довжелезним переліком норм обмежувального або заборонного характеру, тому не відповідає завданню скорочення впливу держави на життя суспільства.
Підбиваючи підсумок багатогодинної дискусії, головуюча на засіданні професор Наталя Мироненко відзначила конструктивний і конкретний характер розмови професіоналів, наголосивши при цьому: «Ми прагнемо зробити документ якомога досконалішим, адже цілком усвідомлюємо його роль у формуванні того суспільства, в якому житимуть наші діти».
Прес-центр КРЦ Академії правових наук України.
