Інститут наукового прогнозування створено в Києві
Свідками несподівано гучного скандалу стали численні гості та журналісти, що прибули до столичного Будинку вчених на урочисту презентацію Інституту наукового прогнозування. Тутешня директриса Галина Стрижак розлючена гасала сходами з заяложеними, до болю знайомими вигуками: «Усім негайно розійтися, нічого не буде!». Причому, як згодом з’ясувалося, великі барвисті оголошення про захід (до речі, заздалегідь спланований і вчасно оплачений) вона позривала зі стендів ще раніше — аби, боронь, Боже, ніхто випадково не перейнявся цим прогностичним духом. Що ж спричинило таку неадекватну реакцію місцевої можновладки? Можете не повірити, але практично ница дрібничка: те, що оренду великої зали оплатила громадська організація «Єдина родина». Здавалося б, якщо в наших науковців з’явилася хоч якась кошторисна підтримка, то цьому факту варто тільки радіти. Проте, як казав поет, воістину жіноча сутність незбагненна. І логіка: бо «раз задіяна партія — значить, точно хитруни, копають уже під майбутні президентські вибори...» А відтак — NO PASARAN! Тож зрештою лише авральне втручання керівників Київської міської держадміністрації дало змогу, хоч і у вучжому колі (не кажучи, звісно, про зіпсований настрій), розпочати урочистості.
За існуючою в інтелігентних колах традицією перше слово надано було старійшині нашого академічного корпусу — генетику, лауреату Державної премії України Віталію Кордюму. Головна ідея його доповіді — про назрілу необхідність нелінійного моделювання майбутнього — знайшла відгук і у виступах інших промовців. Серед них — академік АМНУ Любомир Пиріг, відомий вітчизняний демограф Володимир Войтенко, директор Інституту імунобіотехнологій Микола Співак, академік МАБЕТ Юрій Батулін.
Треба визнати цілком закономірним присутність на презентації фахівців різноманітних наукових шкіл і напрямів: від філософів — до дипломованих, проте все ще подекуди гноблених біоенерготерапевтів. Адже новий мультидисциплінарний інститут пов’язаний з такою таємничою галуззю знань, як прогнозування. У цьому випадку, однак, йдеться не про церковні пророцтва і навіть не про «душещипательні» ГЛОБАльні поради, а саме про справжню науку. Окрім складання перспективних загальнопланетарних прогнозів співробітники інституту мають намір зайнятися розробкою передових медико-генетичних технологій, створенням самонавчальних роботокомп’ютерних систем.
І хоча деякі з бувалих наших співгромадян, можливо, поставляться до цього всього з неабияким скепсисом (мовляв, ще сам великий Цицерон казав: «Навіщо нам знати своє майбутнє, якщо ми все одно не в змозі його змінити!?»), проте керівники Інституту наукового прогнозування сподіваються все-таки на адекватне сприйняття своїх ідей інтелектуально зрілою частиною українського суспільства.
