Який вигляд має літак, знають усі. Але зблизька, особливо бойові машини, бачили лиш декотрі. Кияни та гості столиці таку можливість мають. Для цього не обов’язково пробиратися на секретні аеродроми, достатньо відвідати Державний музей авіації, розташований біля аеропорту «Жуляни».
В експозиції на площі 15 гектарів виставлено понад 50 зразків літальних апаратів різних періодів становлення авіації, велику частину яких передано ВПС України, а також Київською кіностудією ім. Довженка. Це, зокрема, Су-15ТН, Су-17М2, Су-22, Су-25, МіГ-15, МіГ-17, МіГ-23БН, МіГ-27ДО, Як-28(У), Л-29 «Дельфін», Л-39 «Альбатрос», вертоліт Мі-24Д.
Серед експонатів музею — персональний Ту-104 Климента Ворошилова, стратегічний бомбардувальник Ту-22МО «Бекфайр», котрий брав участь у випробуваннях першої водневої бомби, і з цього року — макет винищувача Як-3, що його використовували у зйомках фільму «У бій ідуть тільки «старики». Всі експонати у прекрасному стані.
У перспективі є плани поповнити експозицію наявними в Україні літаками важкої стратегічної авіації — Ту-160, Ту-95, Ту-142, а також машинами сімейства «Антонов», яких сьогодні створено майже 30 типів.
Відвідувачам, а особливо дітям, природно, цікаво побачити знамениті машини, які в період СРСР становили бойовий потенціал країни. Але відчуття, що народжуються під час ознайомлення з експозицією, неоднозначні. З одного боку, все це дуже цікаво, а з другого...
По-перше, музей цей точніше було б назвати виставкою. Адже у звичайному музеї експонати систематизовано у визначеному порядку, обумовленому науковим підходом. По-друге, і то, напевно, найголовніше — музеєм української авіації це назвати складно. Створюється враження, що експонати переважно передавали з розформованих авіачастин колишнього СРСР. Тобто післявоєнну історію радянських ВПС відображено досить повно. А от авіаційної історії України практично не видно.
А історія ця, слід зазначити, вражає сама по собі. Тут і один з перших у Російській імперії авіазаводів, побудований в Одесі Артуром Антра, і улюблений всією Одесою легендарний льотчик Уточкін, і не менш знаменитий киянин Нестеров, котрий уперше у світі виконав «мертву петлю», названу згодом його ім’ям. Він і загинув у небі України, виконавши один з перших повітряних таранів. А київський авіаконструктор Ігор Сікорський став творцем першого у світі важкого бомбардувальника «Ілля Муромець». Згодом, в еміграції, він заснував американську школу вертольотобудування (перші досвіди з гвинтокрилими машинами він проводив на київських аеродромах).
Ці досягнення належать до періоду становлення авіації, представленого в музеї макетом літака братів Райтів. Перший у світі літак — це, звісно, цікаво. Він цілком міг би стати частиною експозиції, присвяченої українським піонерам авіації. Досягнення нашої країни в галузі авіації не обмежуються початком минулого століття. Відповідно, було б що показати і про що розповісти відвідувачам.
Утім, сучасний стан музею можна розглядати як тимчасовий. Ідея його розвитку саме й передбачає поступове поповнення експонатами і документами, будівництво павільйонів, систематизацію колекції. Справа ця дуже недешева, а держава наша — дуже небагата. От і залишається розраховувати на допомогу спонсорів, на те, що в душі кожного чоловіка тією чи іншою мірою живе хлопчисько, котрий хоча б раз у житті мріяв про небо, про літаки. Панове, вам є де втілити свої мрії! Від вас залежить, чи буде музей виставкою залишків колишньої імперської величі чи стане центром демонстрації інтелектуального і технологічного потенціалу НАШОЇ країни.
