Нинішньої весни чи не вперше за останнє десятиліття хлібороби Сумщини розправили згорблені плечі. З початку цього року агропромисловий комплекс області спрацював з плюсом і забезпечив понад 700 тисяч гривень чистого прибутку, тоді як торік мав сім мільйонів збитків.
— Тепер настав час повертати в сівооборот «цілинні» землі, яких, на жаль, із різних причин за десять попередніх років набралося майже 200 тисяч гектарів, — розповідає заступник голови Сумської облдержадміністрації з питань агропромислового комплексу Володимир Левченко. — Річ непроста, однак ми вже маємо змогу поступово відновлювати занедбані грунти. Нинішнього року взялися за чорноземи. Хочемо задіяти поки що четверту частину — перші 45 тисяч гектарів. Щоб кожен район зміг прогодувати себе самостійно.
Ще рік тому про це могли лише мріяти. Сьогодні картина інша. Більше двох тисяч додаткових гектарів нині під цукристими, ще 23 тисячі — під кукурудзою. Відтак її посіви цього року зросли майже до 130 тисяч гектарів. На 60 відсотках цих площ вирощуватимуть зерно, на 40 — силос.
Одне із стратегічних завдань сьогодення — якнайшвидше відродження підупалої тваринницької галузі, передусім — молочного поголів’я, — додає Володимир Левченко. Щоб досягти поставленої мети, найближчим часом плануємо створити збалансовану кормову базу, в якій першу «скрипку» відводимо кукурудзяному силосу. Торік, приміром, в області на кожну корову його було заготовлено в середньому майже 12 тонн. Які результати? По-перше, на відміну від попередніх років за минулий осінньо-зимовий період під ніж не пущено жодної корови. По-друге, завдяки достатній кількості поживних кормів прибавка молока за перші чотири з половиною місяці в області загалом становила 84 тисячі тонн проти торішнього. Міцно засвоївши цю істину, тваринники цього року вирішили припасти на кожну корову не менше 15 тонн силосу.
Відновити занедбані сотні тисяч гектарів родючої землі аграрники Cумщини сподіваються насамперед за рахунок прогресивних технологій, за впровадження яких серйозно взялися ще рік тому. Однак зрушити з місця цю величезну брилу самотужки, до того ж у визначені терміни, буде нелегко: вони хочуть, щоб цю важку ношу разом з ними хоча б частково розділила держава. Проте навряд чи дочекаються такої благодаті. Остання, на жаль, у цьому важливому питанні — не помічник годувальникам. Тільки й того, що декларує «неосяжну» турботу, а сама раз у раз влаштовує селянам «варфоломіївські» ночі. Хваленої-перехваленої іпотеки поки що немає, банківські кредити тільки короткострокові та й ті під шалені відсотки, ціни на пально-мастильні матеріали, техніку і запчастини до неї продовжують зростати. Нинішньої весни, приміром, ремонт одного трактора Т-150 обходився в середньому в 10 тисяч гривень. За таких обставин оптимізм навряд чи довго тішитиме селянські душі.
Сумська область.