— І як у вас ще сил вистачає на спів? — запитую у членів народного аматорського фольклорного ансамблю «Вербиченька» із села Симонів Гощанського району. Питання це аж ніяк не риторичне, бо сільські жінки завжди у клопотах: і городи, і домашню живність потрібно доглянути, і на обійсті дати лад, а у декого ще й робота. Тож до вечора так натомляться, що, здається, на все інше й сил нема.
— Та це ж бальзам від утоми, — почула у відповідь. — Коли співаємо, про все інше забуваємо, відпочиваємо душею.
Одинадцять років ось так вечорами збираються жінки на репетиції, розучили і донесли до людей більше сорока українських народних пісень, серед яких весільні, обжинкові, стрілецькі, повстанські, і, звичайно ж, колядки та щедрівки. Чимало пісень перейшло їм у спадок від бабусь та дідусів, і тепер «Вербиченька» дала їм друге життя, а відтак донесла до слухачів. Адже без ансамблю не обходиться жодне свято в селі, він — частий гість на районних та обласних урочистостях, усіляких фестивалях. З вуст найповажнішої за віком учасниці ансамблю Любові Друзюк, яка багато років пропрацювала у колгоспній будівельній бригаді, записано старовинні українські жартівливі пісні, чимало пісень зібрала в селах пенсіонерка Галина Чиншова.
У «Вербиченьці» співають також листоноша Галина Гулюк, доярка місцевого господарства Тамара Мамотюк, пенсіонерка Надія Рижук, домогосподарки Галина Устимець, Людмила Конончук, Ольга і Марія Кухар, Галина Лукащук. Беззмінним художнім керівником ансамблю є Галина Качорець.
При фольклорному ансамблі створено підготовчу групу, тож є надія, що пісні «Вербиченьки» матимуть довге життя.
Рівненська область.
