На останній межі

опинився Старосинявський район на Хмельниччині. Тепер усім миром треба допомогти йому піднятися з колін

Відступати вже, як то кажуть, нема куди. Промисловість району зруйнована. Не пощастило і сільському господарству, особливо тваринництву. Багато ферм просто щезло. На окремих залишилося по... чотири-п’ять корів. За такого стану економіки важко вести мову про виплату боргів із зарплати, котрі сягають півтора мільйона гривень.

Розібратись у проблемі, спробувати допомогти взялися депутати обласної ради Віктор Семенчук та Валерій Мурза, голова районної ради Павло Радченко та новопризначений голова райдержадміністрації Василь Данілкович разом із власним кореспондентом газети Іриною Козак під час «гарячої» телефонної лінії «Голосу України» та прийому громадян.

Делегацію колишніх працівників Старосинявського цукрового заводу привів Микола Дібровський. Розповів, що за підприємством залишилася заборгованість із заробітної плати майже в шістсот тисяч гривень, але вже немає ні самого підприємства, ні тих керівників та власників, які взяли б на себе відповідальність за його знищення. А тепер весь завод, який десятки мільйонів гривень коштував, розікрали, і ніхто за це не відповідає. Куди ж поділися гроші? Де шукати правду? — запитує Микола Степанович. 

Цукровий і справді довгі роки був не просто флагманом промисловості району, а й місцем, де мали роботу сотні старосинявців. А ось відтоді, коли почалися приватизаційні процеси і на підприємстві з’явилися різні власники, все пішло шкереберть. 

«Питання надто складне, щоб дати на нього відповідь, — зауважив заступник голови облдержадміністрації Віктор Семенчук. — До речі, багато рішень і про заставу, і про продаж акцій приймали на загальних зборах, про це є відповідні документи, отож не треба перекладати всю вину за те, що сталося, тільки на чужі плечі. Сам колектив не виявився справжнім господарем. Але тепер мова не про це, а про те, як допомогти людям».

Депутати обласної ради пообіцяли підготувати до сесії запит, нехай своє слово скажуть правоохоронці. А на те, чи житиме далі завод, є певні сподівання. Про них розповів голова райдержадміністрації. Щоправда, варити цукор тут уже не доведеться, немає на чому. Але знайшли підприємців, котрі згодні на місці цукроварні створити виробництво з виготовлення цегли та дорожньої плитки. 

До цієї справи залучилось і підприємство, яке очолює обласний депутат Валерій Мурза.

Із села Пасічна зателефонував пенсіонер Олександр Чайка. Розповів, що його онук Руслан добре закінчив школу, потім вивчився на бухгалтера. В місцевому господарстві йому обіцяли роботу, але так і не взяли. А хлопцеві вона вкрай потрібна, бо він інвалід першої групи, отримує лише пенсію у дев’яносто гривень, тому дуже бідує.

З подібним проханням прийшла на прийом і Світлана Ковальчук із Пилявки. Каже, що чоловік її колишній афганець, нагороджений орденом «За мужність», а в себе в господарстві залишився без роботи. Шість років проробив комірником, а потім його незаконно звільнив керівник господарства. Взагалі питання зайнятості гостро стоять у районі. Дедалі частіше люди змушені шукати заробітки в інших містах і країнах. В аграрному районі одна надія — відродити землеробство і тваринництво. 

Дзвінок із села Лисанівці був до народного депутата Василя Шпака. Там усім миром зводять церкву, але грошей на цеглу не вистачає, люди просять допомоги. Валерій Мурза пообіцяв, що передасть прохання народному депутатові, але спробує і сам підсобити із цеглою. Коли люди виявили ініціативу, її обов’язково потрібно підтримати. 

До речі, свого часу Василь Шпак домігся виділення для району ста п’ятдесяти тисяч гривень на газифікацію. Тепер провід потягнеться до Залісся, Пиляви та Івок. Нарешті вдасться відновити роботу на старезному довгобуді — очисних спорудах райлікарні. Для цього вишукали кошти в обласному бюджеті.

— Хоч з новобудовами дуже важко, але новосілля у нас все-таки будуть, — запевнив Василь Данілкович. — Пилявська початкова школа така стара, що вже й страшно туди дітей посилати, тож ми вирішили передати дітям приміщення контори місцевого господарства. І для добудови Новосинявської школи за допомоги того самого Шпака виділено 350 тисяч гривень. Сюди, у Нову Синявку, після газифікації котельні переїде і пилявецький притулок для престарілих. 

Хоч як економічно важко живеться сьогодні району, а духовне життя тут не завмирає. Не одне покоління талановитих музикантів виховала сільська дитяча музична школа із Пасічної. Її випускники з успіхом навчаються і в музичних училищах, і в консерваторіях. А директор Петро Німець не заспокоюється. Ось і цього разу прийшов попросити допомогти із закупівлею інструментів для шкільного духового оркестру.

Не на всі телефонні дзвінки й особисті запитання можна було одразу дати відповідь. Когось хвилювала мала пенсія, хтось не отримав плату за земельний пай, сільські партійні активісти прийшли поділитися своїми думками про майбутні вибори... Різні питання турбували людей, але очевидним було те, що люди мають надію на розв’язання їхніх проблем. Тепер за це певну відповідальність нестиме разом із депутатами і «Голос України». Ми розповідатимемо про зрушення, що відбуватимуться в районі, і про те, чи виконує свої обіцянки влада.

Хмельницький.