Як ми вже повідомляли, під час проведення днів «Голосу України» у Донецькій області відбулася «пряма лінія» для читачів газети за участю міського голови Донецька Олександра Лук’янченка. Багатоканальний телефон розжарився від дзвінків, отож нам, кореспондентам, знайти хвилину і поставити свої запитання міському голові виявилося непросто.
Активними були жителі і центральних районів, і околиці. Телефонували і люди похилого віку, і молодь. З міським головою сперечалися, його просили допомогти або відновити справедливість. Найцікавіші, на нашу думку, і типові запитання пропонуємо увазі читачів.
— Мене звуть Дмитро Сергійович. Олександре Олексійовичу, чому міськвиконком не реагує на нічні феєрверки?
— На сьогодні штраф за порушення тиші становить 17 гривень. Люди, які влаштовують феєрверки, витрачають на них 5—10 тисяч, і 17 гривень платять із задоволенням. Поки не буде законодавства, яке передбачає серйозні штрафні санкції, на жаль, це триватиме.
— Чому не карають «собачників», які вигулюють собак без намордників і повідців?
— Те саме. Штраф — 17 гривень. Для порівняння: у Чехії за перше порушення штраф становить 3 тисячі крон, за друге — 30 тисяч. А в нас лібералізація законів.
— Виходить, місцеві органи ніяк не можуть своїх громадян захистити? Дуже небезпечно гуляти...
— Ми тільки закликаємо до толерантності стосовно один одного. І до того, щоб дотримувалися правил. А повноваження... Позбавили органи Державтоінспекції права відбирати права у водіїв, які керують транспортним засобом у нетверезому стані. І сьогодні, на жаль, констатуємо, що актів з таких порушень складаємо за тиждень більш як сто. За неповні п’ять місяців у Донецьку 26 осіб загинули під колесами автотранспорту і більш як 300 — травмовані.
Отака лібералізація законів. Вона можлива там, де люди поважають ці закони.
— А місцеві органи влади можуть вийти з ініціативою?
— Ми звернулися через Центр законодавчих ініціатив до Верховної Ради з питання збільшення штрафів за порушення тиші — це феєрверки, різні кафе — і за порушення утримання домашніх тварин. Поки що їх там розглядатимуть. Дмитре Сергійовичу, спасибі вам за запитання і вашу стурбованість.
— Я — Давидов Віктор Миколайович. Телефоную за дорученням жителів вулиці Глазунова в Петровському районі. Ми живемо біля шахти № 29. Там такий стан доріг, що вантажні машини проїжджати вже не можуть, не те що легкові. Хоча ми вчасно платимо дорожній податок, усе як належить.
— На сьогодні дорожній податок сплатили лише 15,2 відсотка власників машин. Нині така лібералізація дорожніх законів, що можна вільно їздити вулицями. Навіть у нетверезому стані і без прав. Але я спробую вам допомогти.
— Олександре Олексійовичу, прийміть найщиріші побажання. Я — Валерій Іванович Гуржій, з оргкомітету Донбаського історико-літературного музею Василя Стуса. Ми надсилали вам 4 вересня 2002 року запрошення на відкриття музею і паралельно — свої пропозиції щодо відкриття філії музею поета-донеччанина в Донецьку.
— Якщо вже відкривати філію, то потрібно розмовляти з керівником обласного товариства «Просвіта», ректором університету, де навчався Стус, Шевченком Володимиром Павловичем. І там, де встановлено меморіальну дошку, треба знайти приміщення — можна організовувати.
— Здрастуйте, Олександре Олексійовичу. Хочу запитати з приводу 83-го маршруту. По 30—40 хвилин неможливо виїхати. Ні вдень, ні ввечері, ні ранком. Щодня на головах. Водії грубіянять, управи на них немає жодної. Раніше існувала система громадських контролерів. Тепер їх немає.
— Комітет з регуляторної політики всіх контролерів скасував. Кажуть, це тиск на малий бізнес.
Але насамперед потрібно думати про здоров’я пасажирів, їх безпеку. На жаль, ми ще не дозріли для того, щоб усе трималося на совісті. Особливо це стосується тих, хто керує маршрутними таксі. З одного боку — низький професіоналізм, а з другого — відсутність контролю. Над тими, хто хто перевозить людей, обов’язково має бути контроль. На жаль, сьогодні це пущено на самоплив. Думаю, міністерству транспорту потрібно щось робити. А то прийдемо до бананової республіки, коли без правил можна їздити вулицями.
— Олександре Олексійовичу, останніми роками міська влада взялася за реконструкцію установ культури і спортивних об’єктів. Це не може не тішити...
— Думаю, нинішнього року нам удасться закінчити ремонт драматичного театру. Упевнений, це буде один з кращих театрів країни. Вже сьогодні Донецький музично-драматичний театр — один із найвідвідуваніших.
Ми перевели Будинок працівників культури до нового, пристосованішого будинку. У День захисту дітей відкрили заміський дитячий центр, де в одну зміну відпочивають 700 дітлахів. У «спальному» мікрорайоні, де проживає 65 тисяч осіб, відкриваємо фізкультурно-оздоровчий комплекс, спортзал для ігрових видів спорту. Це наказ виборців, який ми виконали разом з народним депутатом Валентином Ландиком.
У нас у місті є унікальний пам’ятник Матері, зведений з ініціативи директора регіонального центру охорони материнства і дитинства Володимира Чайки. Вже нинішнього року День матері святкували біля цієї скульптури. Вона справді незвичайна, зроблена з одного уламка каменя. Тішить, що демографія потроху почала оживати: торік народилося на 587 малят більше, ніж у попередні роки.
— Ви згадали центр законодавчих ініціатив при обласній раді. Якою мірою потрібна місцевій владі така структура? Які закони прийнято з вашої «подачі»?
— Я вдячний обласній раді за те, що вона створює органи, які працюють над питаннями, порушеними органами місцевого самоврядування. І якщо вирішать, що в них є раціональне зерно, від імені центру готують матеріал для конкретної комісії Верховної Ради. Зокрема, закон про зменшення прибуткового податку з фізичних осіб з’явився за сприяння ЦЗІ. Це ініціатива нашої Донецької області, нашого міста.
У мільйонному місті невдоволених владою людей вистачає, тому конфлікти неминучі.
Ми намагаємося вести діалог, але однаково нас називатимуть бюрократами. Ми робимо спробу вести відкриту і чуйну бюрократію — чуйну до прохань народу.
— Олександре Олексійовичу, спасибі вам за участь у «прямій лінії». Адже така велика кількість звернень — свідчення того, що місцевій владі вірять.
Сергій ДЕМСЬКИЙ, Ліна КУЩ.
