Нинішнього тижня на політичному фронті активізувалися вже дещо сповільнена хода політреформи та внутрішньопартійний рух. 
Лідери депутатських фракцій і груп вирішили на погоджувальній раді взяти за основу погодженого законопроекту конституційних змін законопроект 4180, внесений парламентською більшістю, включивши до цього документа деякі компромісні позиції із законопроекту 4105, який не пройшов через парламент весною, а також із внесеного опозиційними депутатами законопроекту 3207-1. Більшовики погодилися вилучити із проекту змін до Конституції норми про обрання Президента парламентом та передбачити реформу органів місцевого самоврядування, їх функцій та повноважень. Однак одне з найпринциповіших питань — коли розпочнуть діяти нові конституційні норми — досі залишається відкрите. Парламентська більшість виступає за введення в дію змін до Конституції після обрання нового Президента, а найчисленніша фракція «Наша Україна» — після парламентських виборів.
За своєю суттю новий проект політичної реформи майже не відрізняється від попереднього, який голосувався 8 квітня. Саме тому «Наша Україна» не погоджується із запропонованою процедурою попереднього голосування змін до Основного Закону, наполягаючи розпочати весь процес із нуля. Але тоді на політреформі фактично можна буде поставити хрест: попереднє схвалення узгодженого законопроекту може відбутися лише восени, і оскільки процес перекроювання Конституції триватиме щонайменше дві сесії, до президентських виборів про політреформу можна буде забути.
Попередньо схвалити черговий варіант політичної реформи депутати можуть уже наступного тижня. І Президент України Леонід Кучма, і Голова Верховної Ради Володимир Литвин, і координатор парламентської більшості Степан Гавриш не сумніваються, що необхідні 226 голосів знайдуться без особливих зусиль. Однак говорити ствердно про 300 голосів для остаточного схвалення конституційних змін Верховною Радою восени сьогодні не готовий ніхто. Адже наступна сесія розпочнеться вже в розпал виборчих перегонів, які офіційно стартують 4 липня.
І політики, і аналітики вважають, що процес проведення політичної реформи нині найбільше залежить від Голови Верховної Ради України Володимира Литвина. Виступаючи на «Громадському радіо», Степан Гавриш прямо так і заявив: Володимир Литвин — єдиний, хто може об’єднати депутатів у парламенті для проведення реформи. І якщо глава парламенту не очолить політичну реформу сьогодні, то реформа залишатиметься на тій самій фазі прогнозів, що й досі.
Сам Володимир Михайлович цього тижня був одним із найяскравіших політичних гравців, поставши перед поважною публікою в новій ролі — лідера Аграрної партії, яка з його приходом змінила свою назву на Народну аграрну партію України. Очікується, що відтепер у парламенті зміцняться позиції фракції аграрників та близької до В. Литвина групи «Центр», і з них може утворитися нова потужна фракція, спроможна стати основою нової парламентської більшості після президентських виборів. А те, що нинішня більшість перебуває у стані політичної кризи, цього тижня нарешті визнав навіть її координатор. У більшості немає єдності й щодо політичної реформи, якій протистоять депутати-мажоритарники, і щодо висунення єдиного кандидата на президентських виборах. З наближенням президентських перегонів ця єдність стає дедалі крихкіша.
Визначившись із партійною приналежністю та політичною позицією, Володимир Литвин, як глава парламенту, свідомо опинився під стрілами критики з різних боків. Адже за Регламентом керівництво Верховної Ради повинно бути позафракційним, а глава партії за статутом має виконувати політичні партійні рішення. Сумніви щодо партійного лідерства у Володимира Литвина були аж до самого з’їзду НАПУ, який відбувся у Києві в середу. Однак недарма, мабуть, кажуть, що саме в сумнівах народжується істина.