Найближчим часом на київській Троєщині може з’явитися переробний комплекс технічних і побутових відходів, розроблений компанією «Екоком». Уже виділено 10 га землі, вирішується питання про надання 140 млн. бюджетних гривень.
Автори проекту пропонують добирати металеві предмети електромагнітним залізовідокремлювачем, а велике неорганічне сміття (будівельна і побутова кераміка) вибирати вручну. Все інше пропонується подрібнювати і піддавати процесу піролізу за температури 1500—17000C. Відходи повинні перетворюватися на бензин, метанол, технічний вуглець, а шлаки, що залишилися, пропонується використовувати в будівництві.
А от яку інформацію надають розроблювачі стосовно екологічної безпеки свого проекту:
«Зазначений комплекс дає можливість більш як уп‘ятеро зменшити викиди в атмосферу діоксинів, фуранів, хлору, фтору, сірки, важких металів і радіації. Він не лише не утворює діоксини і фурони, а і працює на них з утворенням чистих вуглецю і водню.
Комплекс може бути застосований для концентрації радіоактивних забруднень. Вуглець і шлак виходять екологічно чисті. Ці особливості дають змогу будувати заводи в межах міста і практично вилучити поховання канцерогенних відходів.
Ці висновки підтверджують інститути СЕПР «УХІН», Київський інститут екології, ІВЕ НАН, Мінпаливенерго України, Харківський політехнічний університет».
Щоправда, автори замовчують про наявність негативних висновків експертизи, проведеної Федеральним державним унітарним підприємством «Федеральний центр благоустрою і поводження з відходами» Держбуду Росії. Викладені на восьми сторінках результати експертизи, проведеної росіянами, закінчуються такими словами:
«З огляду на вищевикладене, на підставі вивчення представлених на експертизу матеріалів і проведених експериментальних досліджень, вважаємо використання переробних комплексів ПК фірми «Екоком» для переробки ТПВ (твердих побутових відходів. — Авт.) у промислових масштабах недоцільним і передчасним».
Звертаюся за коментарем до завідувача відділу мікробіології процесів на твердих поверхнях Інституту мікробіології і вірусології імені Д. Заболотного, доктора біологічних наук, професора Івана Курдиша.
Іван Кирилович назвав ідею гарною, але такою, що потребує доопрацювання. На думку вченого, виділяти під неї наразі 140 млн. грн. — це, щонайменше, авантюра. Адже досліди проводили на штучних сумішах, що за своїм складом не відповідають реальним відходам, «багатим» на мінеральні рештки та вологу. Тож одержати бензин чи метан, вважає Іван Курдиш, без значних витрат буде вкрай важко. Викликає у професора сумнів і доцільність використання в будівництві шлаків, що залишатимуться після спалювання відходів — виявлення у стінах підвищеного рівня радіації ми вже проходили, наголошує вчений. З великою недовірою ставиться він і до проголошуваного авторами проекту багаторазового зменшення викидів в атмосферу шкідливих речовин, зокрема хлору, фтору, радіоактивних речовин. Тож, підсумовує Іван Курдиш, спершу варто запустити невелику пілотну установку й вивчити її здатність переробляти саме реальні відходи та наслідки такої переробки.
Звертався автор цих рядків за коментарем і в АТЗТ «Інститут ВНДІ Хімпроект». Там мені підказали телефон їхнього співробітника, який веде цей проект. Але коли ця людина почула слово «Екоком», відразу чомусь, як кажуть, «зірвалася».
Зовсім не хочеться бути ворогом науково-технічного прогресу — якщо винахід «Екокому» насправді такий гарний, як переконують його розробники, то чому не дати б йому зелену вулицю? Але ж, як бачимо, деякі авторитетні експерти мають значні сумніви щодо висловлюваних «екокомівцями» аргументів. Знехтувати їхньою думкою навряд чи розумно.
Чому б не запустити пілотну установку, привезти кілька контейнерів випадково добраних справжніх відходів і в присутності журналістів дати можливість експертам —разом зі скептично налаштованими — зробити висновки щодо якості отримуваних після переробки бензину, метанолу, вуглецю, шлаків. Простежити, якими саме викидами це супроводжуватиметься й скільки коштуватиме. А потім прозоро зробити остаточні висновки. Чим не вихід?