Два дні широко й гучно святкували 220-річчя Сімферополя. Відкрито дошку пошани громадян і підприємств міста, видано дві книги про його історію. У привітанні Верховної Ради, уряду автономії, постійного представника президента України в Криму зазначено, «серед кримських міст Сімферополь порівняно молодий».
Та чимало його мешканців піддають сумніву доцільність прив’язки дати ювілею саме до указу князя Потьомкіна на догоду Катерині ІІ будувати тут чільне місто Таврійської губернії. Адже насправді адміністративний, економічний, науковий і культурний центр Криму був столицею пізніх скіфів ще понад дві тисячі років тому. Відомий в античному світі великий на ті часи поліс, названий істориками Неаполем Скіфським, мав площу 20 гектарів. Пізніше, в ІІІ столітті н. е., його зруйнували племена кочівників. Але зручне місце на перехресті доріг не порожніло ніколи. На руїнах зародилося грецьке поселення Керменчик — «мала фортеця». Мінялися його назви, народи-мешканці, але саме місто залишалося завжди. Найвідоміша з останніх його назв — Ак-Мечеть, у період середньовіччя це був один з економічних, духовних і культурних центрів Кримського ханства.
А в часи зародку цивілізацій тут облаштувалися древні таври. Саме на околиці «міста користі, міста-збирача» — в печері Чокурча — знайдено відому в світі археологічну стоянку первісної людини епохи палеоліту. Після приєднання півострова до російської імперії Сімферополь стає губернським містом. Але йдеться не про його закладання, а лише перейменування. Тож дедалі більша кількість сімферопольців і жителів усього півострова запитують: власне, 220-річчя чого вони святкували? І кому потрібно вже в наш час цупко триматися за хронологію дат царського часу, продовжувати ігри навколо справжнього дня народження центрального міста Криму, де розмінною монетою є наш спільний спадок, істинна історія. Кому потрібно так значно «омолоджувати» Сімферополь, применшувати його стародавність, якою всі цивілізовані міста лише пишаються?
