Нам потрібна розгалужена мережа юридичних клінік

Тільки за такої умови соціально незахищені громадяни зможуть сповна скористатися своїм конституційним правом на отримання безплатної юридичної допомоги, — вважає доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Віталій ОПРИШКО.

— Віталію Федоровичу, очолюваний вами юридичний факультет Київського національного економічного університету безплатно консультує тих, чиї матеріальні статки не дають можливості скористатися послугами платних юридичних консультацій.

— З 2002 року спільно з редакцією газети «Голос України» було створено юридичну клініку. Організовуючи її, мали на меті вирішення одразу двох взаємопов’язаних завдань. З одного боку, дати можливість студентам на практиці закріпити набуті на лекціях і семінарах теоретичні знання. З другого — допомогти людям скористатися правом на юридичну допомогу. Йдеться насамперед про соціально незахищені категорії — інвалідів та учасників війни, пенсіонерів, багатодітних. У цьому самому списку — ліквідатори аварії на ЧАЕС та учасники бойових дій в Афганістані. Крім того, послугами клініки можуть користуватися передплатники газети «Голос України».

— Уточніть, будь ласка, про які саме послуги йдеться?

— Насамперед — це консультації з усіх галузей права, крім кримінального. Підготовка проектів документів, що встановлюють, змінюють або припиняють права осіб. Чи не найчастіше відвідувачі просять допомогти юридично грамотно скласти тексти позовних заяв або апеляційних чи касаційних скарг до суду та інших процесуальних документів. Наші студенти в окремих випадках також представляють інтереси громадян у суді. Ще одна послуга — оформлення заяв, клопотань і скарг до органів державної влади і місцевого самоврядування.

— З чим найчастіше відвідувачі звертаються до клініки?

— Приблизно 75 відсотків із загальної кількості звернень стосуються проблем пенсійного забезпечення і пенсійної реформи. Зокрема, багатьох цікавить правильність нарахування пенсії, її розмір тощо. Чим спричинено такий значний обсяг саме цієї категорії звернень, неважко здогадатися: ті зміни, що нині відбуваються у пенсійній сфері, ставлять перед людьми безліч конкретних запитань. Питання цивільного права — оформлення спадщини, купівлі-продажу майна, нерухомості — також є актуальні. Однак, як засвідчує аналіз, з ними не так часто приходять до клініки.

Трохи більше десяти відсотків звернень — це ті, в яких йдеться про соціальні гарантії і пільги для інвалідів війни та праці. На превеликий жаль, держава не завжди може на практиці забезпечити реалізацію окремих пільг, законодавчо передбачених для найуразливішої категорії — інвалідів. Характерним прикладом є забезпечення тих, хто має першу групу інвалідності, спеціальними автомобілями. Черги на їх отримання в кожній області держави просуваються надзвичайно повільно. Багато хто з цих людей до кінця днів своїх так і не отримує те, що гарантовано йому чинним законодавством. А все тому, що держава не може виконати взяті перед цими людьми зобов’язання.

— У таких випадках мимоволі постає питання про моральність, точніше, аморальність окремих законодавчих актів...

— На мою думку, не можна декларувати те, що не під силу виконати. Особливо, коли це стосується вразливих категорій людей. З ними слід бути максимально чесними й відвертими. Ті, у кого за спиною важкі роки війни, голод, інші лихоліття, можуть зрозуміти все, крім обіцянок, які не виконуються. Вони лише принижують їхню гідність. Врешті-решт, це негативно позначається і на авторитеті права.

— Віталію Федоровичу, читачів, безперечно, зацікавить питання, на яких засадах працює юридична клініка і хто безпосередньо консультує відвідувачів.

— Нову справу ми починали, як то кажуть, на добровільних засадах. Кожен студент-старшокурсник міг спробувати свої сили на практиці, надаючи допомогу у вирішенні того чи іншого питання. Але обов’язково під керівництвом досвідченого викладача, котрий контролював підготовлену відповідь перед тим, як її отримував відвідувач клініки.

6 травня 2004 року юридична клініка отримала новий статус і вона стала окремим структурним підрозділом факультету. Консультації, як і раніше, надаються тричі на тиждень — у понеділок, середу та п’ятницю з 14 до 17 години.

— Перші такі клініки у нас, як мені відомо, з’явилися у Харкові, Донецьку, Києві, хоча на Заході вони діють давно. На вашу думку, наскільки виправданою є така практика надання юридичної допомоги?

— Я твердо переконаний у тому, що нам потрібна саме система юридичних клінік. Їх у нас, на жаль, поки що недостатньо. Де ж тоді у разі необхідності можна отримати безплатну юридичну допомогу? Ніде. Адже всі юридичні консультації нині платні. Тим часом у статті 59 Конституції чітко записано: «Кожен має право на правову допомогу.» Юридичні клініки, на зразок нашої, чи не єдиний вихід із ситуації.

— Не стану заперечувати, однак, погодьтеся, що добиратися з глибинки до столичної клініки не кожному по кишені. Чому б не створювати юридичні клініки на місцевому рівні? І не лише у навчальних закладах, де готують юристів, бо вони є не в кожному регіоні. Як на мене, консультаційні підрозділи могли б працювати, скажімо, при органах самоврядування...

— У деяких регіонах, як мені відомо, подібні юридичні підрозділи створено при обласних радах. Водночас аж ніяк не всі навчальні заклади, де діють юрфаки, беруть на себе клопіт з наданням послуг населенню. Це справді чималий клопіт. Але він виправданий. Потреба у юридичних послугах не зменшується. Навпаки...

— Тобто створення юридичних клінік — справа добровільна. Якщо так, то годі сподіватися на її поширення. Як ви вважаєте, Віталію Федоровичу, чи не час ініціювати її впровадження на державному рівні?

— Цілком слушна пропозиція. Ініціаторами її реалізації мають бути швидше науковці, ніж практики. Адже саме юридична наука досліджує, зокрема, проблеми правового забезпечення розвитку держави. До того ж на науковців покладено відповідальне завдання — вносити пропозиції, що забезпечують реалізацію положень Конституції, правових засад формування громадянського суспільства. Отож цілком можливо, що саме з нашого факультету вийде пропозиція стосовно законодавчого формування мережі юридичних клінік.

— Даруйте, але саме слово «клініка» у багатьох викликає асоціації, пов’язані швидше з галуззю медицини, а не права...

— «Практика» — саме так це слово перекладається з латинської. Словосполучення «юридична клініка» до нас прийшло із Заходу. Більш як десять років тому такі підрозділи з’явилися в Америці. Їх було створено насамперед з метою надати можливість студентам юридичних факультетів практикувати ще під час навчання: без практичного досвіду молодих дипломованих юристів неохоче брали на роботу. Згодом досвід американців запозичили Велика Британія, деякі інші країни Європи. Діють вони нині й у Росії.

На мою думку, варто було б уважно вивчити й проаналізувати уже набутий у цій справі світовий досвід. Взяти з нього все цінне, що могло б знадобитися нам. Слід також розробити наукову методику створення юридичних клінік. Тут теж слово за нами, науковцями. У перспективі клініки могли б поширювати правові знання серед населення, відродивши тим самим популярний колись правовий «всеобуч». Хоч би що там казали, право на юридичну допомогу не повинно залежати від повноти гаманця. Поки що, ніде правди діти, така залежність очевидна. Тому для одних отримання юридичних послуг є привілеєм, для інших, даруйте, головним болем. У правовій державі таке неприпустимо.