У той час, коли тривають суперечки про підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, у Южноукраїнську ці тарифи істотно знизилися. За три роки вони зменшилися вдвічі, а якість обслуговування поліпшилася. Місто атомників — зелене, охайне, умите. І дуже молоде — і за віком, і за внутрішнім станом, і за кількістю молодих матерів з колясками.
Южноукраїнськ перший в Україні, якщо не в СНД, запровадив інноваційний проект з реорганізації житлово-комунального обслуговування. Програма «Самодостатнє житло» — справжній винахід, патент на який видано міському голові Віктору Пароконному ініціаторові докорінного реформування житлово-комунального господарства. Спочатку в немислимі прожекти Віктора Кириловича не дуже вірили навіть однодумці. Адже почин виглядав привабливо, але тільки на папері. Його впровадження здавалося справою нешвидкого майбутнього. Але після обговорення з жителями міста і депутатами нова модель запрацювала.
Почалося все зі... сміття
Безперечно, найкращі фахівці в справі сортування сміття — бомжі. Вони ретельно складують окремо папір, поліетилен, скло, здають вторинну сировину і заробляють на чергову пайку. Звичайно, не бомжі стали прототипами ідеї сортування відходів. Вона успішно застосовується в багатьох країнах. Але принцип приблизно такий само.
Справді, сміттєпроводи й контейнери, що існують у наших будинках і на подвір’ях, абсолютно не відповідають уявленням про чистоту і порядок. У Миколаєві, наприклад, до неробочих сміттєпроводів у дев’ятиповерхівках давно звикли. А контейнери біля під’їздів, що не радують погляд, давно облюбували бродячі тварини і люди.
До проблеми, що «погано пахне», в Южноукраїнську підійшли серйозно. Посеред двору на спеціально обладнаному майданчику встановили різнокольорові євроконтейнери. Кожний — під «своє» сміття: зелений — для пляшок із зеленого скла, у білі, червоні, жовтогарячі окремо сортуються побутовий метал, папір, пластик, текстиль, хімічні відходи. Є контейнери для нестандартних відходів — старих побутових та електроприладів, лампочок, батарейок. У цинкових контейнерах — органічні відходи.
Бажання влади домогтися таким чином санітарного порядку в місті цілком зрозуміле. Але як і хто зміг змусити жителів двору сортувати побутове сміття? Та й навіщо їм це потрібно? З’ясувалося, городян усе-таки змогли зацікавити. В обмін за здані відсортовані побутові відходи вони одержують цілком реальні й потрібні послуги. Приміром, діти з жетонами за відсортоване сміття можуть безплатно відвідувати Інтернет-клуб. Взаємні зобов’язання споживачів (жителів міста) і виконавців (фірма, що надає послуги) записано в договорі.
Хто в теремочку живе?
Стаціонарні місця з контейнерами обладнано на майданчику дворового комплексного пункту (на знімку). Тут розміщено й такий собі «євротеремок», у якому магазинчик, блок доочищення води, поштовий блок, комп’ютеризована диспетчерська кабіна.
Дворовий комплексний пункт (ДКП) надає сім безплатних послуг, перелік яких надалі поповнюватиметься. Це приймання побутових відходів і допомога в сортуванні, прокат спортивного інвентаря для дітей і ветеранів, виклик спеціальних служб міста, роздача чорнозему й піску для вирощування квітів, допомога соціальним службам в обслуговуванні ветеранів війни. За невелику платню зі знижками мешканці можуть купити в ДКП очищену воду, скористатися абонентською поштовою скринькою, вивісити оголошення, замовити автотранспорт. У спеціально відведених місцях, якщо потрібно, зберігаються велосипеди, коляски, санки.
Перелік платних послуг ще ширший. Це користування телефоном-автоматом, біотуалетом, паркування транспорту, хімчистка, ксерокопія, факс, доставка продуктів, приймання платежів за комунальні послуги і магазин з повним набором необхідних товарів, крім спиртного і цигарок.
Погодьтеся, дуже зручно вийти в черевиках у двір, заплатити без черги за житло, тут-таки купити молока і хліба, забрати із скриньки газету, взяти землі для посадки улюбленої фіалки і подивитися, чим займається син. До речі, працівники дворового пункту і за ним доглянуть, і взагалі за порядком у дворі.
І знову запитання: в чому полягає вигода підприємству, що «підписалося» на виконання невластивих малому бізнесу завдань?
— В облаштування ДКП ми вклали 50 тисяч гривень, — розповідає директор ТОВ «Моноліт—Полімер» Володимир Давій. — Упевнені, що кошти ці окупляться. Поки що основний прибуток — від здачі і переробки вторинної сировини. Дають прибуток і торгівля, і платні послуги. Частину прибутку відповідно до договору з мешканцями спрямовуватимемо на ремонт. Фактично ДКП виконує функції ЖЕКу, тільки набагато краще. Тому і собівартість послуг з утримання житлової сфери, і квартплата знизилися.
Надалі на базі дворових пунктів планується організувати ще ширший комплекс послуг — від прибирання квартир до оранки дачних ділянок. Буде враховано й побажання городян. Поки що перший ДКП об’єднав 19 під’їздів дев’ятиповерхівок, в одній з яких мешкає міський голова Віктор Пароконний:
— Підраховую «плюси» нововведення. Раніше від наших під’їздів вивозили щодня 19 контейнерів сміття, а нині всього 8 протягом десяти днів — у 23 рази менше! А це економія і транспорту, і бензину, і робочої сили. Поки що обладнали один під’їзд кроковою електрикою. Ресурс роботи лампочок збільшився в десять разів. Витрати на електроенергію знизилися в шість разів. Є проект будинкового освітлення, запровадимо картки за користування ліфтом. Якщо сьогодні ми витрачаємо на освітлення в місті 700 тисяч гривень, то найближчим часом, гадаю, скоротимо до 300 тисяч. До речі, з 2001 року втричі зменшилися обсяги споживання води. Тільки за рахунок встановлення в усіх будинках лічильників.
Зуміли южноукраїнці знайти свою модель реформування комунального господарства. Не пішли найпростішим і легким шляхом — підвищення тарифів. А за допомогою інноваційних технологій, всілякої економії і чіткого обліку «розгребли» сміття власноруч. Ось і виходить, що вторинний продукт працює на продуктивність первинного.
Миколаївська область.