У  травні президентові Естонської Республіки Арнольду Рюйтелю виповнилося 76 років. На його очах тричі мінявся суспільно-політичний лад. Але ці зміни, здається, не заважали йому досягати вершин суспільного становища і влади. Для естонців Рюйтель, що має всі шанси вдруге бути обраним главою держави, символізує безперервність історії й естафету поколінь.
Наша мета — одна Естонія
«Наша мета — одна Естонія, а не дві і не три!» —каже пан президент, маючи на увазі поширену думку, що столиця з її чиновниками, політиками та товстосумами — це одна Естонія, а все, що за її межами, — інша, й між ними прірва. До речі, сам Рюйтель родом з тієї Естонії, що прокидається рано — в турботах про хліб насущний:
— Я народився на острові Сааремаа і виріс у сільській громаді. Батько хотів, щоб я став хліборобом. Думка батьків стала визначальною в тому, що в підсумку я доріс до доктора сільгоспнаук, професора університету і ректора сільгоспакадемії. Хоча сам я серйозно цікавився мистецтвом і архітектурою і з великим задоволенням вивчав би ці дисципліни. І нині продовжую вважати, що саме в сільському господарстві, у природному середовищі найкраще розкривається творчий потенціал людини.
Наступність щастя
— Ви виросли в патріархальній родині й зобов’язані були виконати волю батьків щодо вибору професії. А своїх дітей ви теж жорстко скеровували?
— Ні, дочки обрали шлях самі. Старша закінчила художній інститут і стала живописцем, а молодша після закінчення університету займається естонською філологією. Діти дітей начебто теж визначилися... Мій старший онук — інженер у галузі інформаційних технологій. В університеті він одержав фах лісівника, а от зараз здобуває другу спеціальність. Чудово почувається й у природному середовищі, і у віртуальному світі. Старша внучка в технічному університеті вивчає економічні науки. Троє онуків поки що навчаються в школі. І ще в нашій великій родині незабаром очікується поповнення...
З дружиною Інгрід ми разом ось уже майже піввіку. Познайомилися, коли вона була студенткою філологічного факультету й активно цікавилася народною музикою, мистецтвом, фольклором. Завдяки її науковим поглядам і я поповнив свій внутрішній світ. Інгрід теж стала доктором наук, визнаним у своїй галузі. Думаю, що і моя професія вплинула на неї. У цьому сенсі в нашій сім’ї — своєрідний щасливий симбіоз.
— Що для вас щастя?
— Якщо людина зуміє реалізуватися в сучасному їй суспільстві й одержить від цього задоволення, це і є щастя. Але життя потрібно бачити в наступності, послідовності. У самотньої людини ця наступність порушена, і вона — може, навіть підсвідомо — це відчуває.
Відчуваю підтримку українців
— Свого часу чимало ваших співвітчизників вирушили у пошуках щастя за кордон. Нині майже 250 тисяч естонців розкидано по світах. Чи знайомі ви з життям і проблемами естонців в Україні?
— Вони почуваються досить комфортно. Те саме можна сказати і про українців Естонії. У важкі часи відновлення незалежності я відчував і дотепер відчуваю підтримку українців.
— У Києві зараз тривають суперечки навколо конституційної реформи. Та сама тема звучить і в Таллінні...
— Український народ — великий народ! І це підсилює різницю між нашим і українським досвідами. Ми будемо раді, якщо Київ запозичить із нашої практики бодай щось прийнятне для себе.
Щодо нашої Конституції, то вона пройшла випробування часом. І вносити до неї принципові зміни було б неправильно. Проте я вважаю, що наш народ політично достатньо освічений, щоб довірити йому обрання президента. Адже що виходить? При тому, що Естонія — парламентська республіка, жодного разу з часу відновлення незалежності парламентові не удалося обрати главу держави. Доводилося, як і передбачено у таких випадках Конституцією, залучати представників самоврядувань, усім кандидатам — зустрічатися з усіма самоврядуваннями, не лише з «виборниками». Доводилося влаштовувати дебати кандидатів на радіо, ТБ і на зборах громадян. Фактично вже останні вибори проходили як всенародні. Чому б не зробити останній крок і не закріпити такий порядок у Конституції?
— Але така поправка відразу ж потребуватиме перерозподілу повноважень у трикутнику влади...
— Ні! Основні партії вважають, що повноваження президента мають зберегтися. Просто до його арсеналу додається моральний чинник. Якщо 70—80 відсотків народу підтримають курс президента, його думка матиме достатню вагу в очах суспільства та партій. Хоча такий чинник присутній і тепер, проте юридично він не оформлений.
— Із 1 травня Естонія стала частиною єдиної Європи. Як це вплине на відносини з Україною?
— Гадаю, що і після вступу до ЄС збережуться дуже добрі економічні, політичні і культурні зв’язки між нашими країнами. Запевняю, що Естонія й надалі підтримуватиме курс України на розвиток ринкової економіки та на тісне співробітництво з Євросоюзом. Я зичу вашому народові багато щастя і сил, щоб побудувати свою державу!
Таллінн.