Чому два найбільших сталевиробники у світі, а також безліч менших підприємств усе ще зацікавлені в участі в аукціоні з приватизації української «Криворіжсталі»? Фірма, що належить державі, виробляє майже 20 відсотків сталі в країні, тому у даний момент досить привабливо вступити в одну з найзахищеніших дотепер сталеробних індустрій у світі. Але аукціон, призначений на 11 червня, коли 93 відсотки акцій підприємства має бути продано за початковою ціною в 3,8 млрд. гривень, облаштований настільки кричуще, що більше схожий на жарт.
Серед кваліфікаційних умов, оприлюднених на початку травня, є одна дуже дивна (химерна), яка полягає в тому, що будь-який учасник аукціону має виробити щонайменше 1 млн. тонн коксу та 2 млн. тонн сталі-прокату в Україні за останні три роки, два з них із прибутком. Це виключає іноземні фірми, що давно виявили зацікавленість — світового лідера Arcelor; номера другого LNM; US Steel; російську «Північсталь» та індійську «Тата Сталь», яка заявила, що заплатить 1 млрд. доларів США за «Криворіжсталь». Але це також виключає і більшість українських учасників. Даючи їм тільки місяць для надання офіційних заявок, уряд виявив неабияку обачність. Крім того, затримка, пов’язана з виконанням усіх вимог аукціону іноземною фірмою з українськими партнерами, робить участь в аукціоні також практично неможливою.
Схоже, що аукціон розроблений для консорціуму, сформованого двома українськими олігархами Ринатом Ахметовим та Віктором Пінчуком. Останній зовсім випадково є зятем президента Леоніда Кучми. «Україну, схоже, зовсім не хвилює, як це буде сприйматися, — сказав Роб Едвардс із «Ренесанс Капіталу», московського інвестиційного банку, — для багатьох людей Україна, як і раніше, перебуває поза зоною інвестування».
Така тактика, типова для колишніх радянських країн, звичайно відлякує іноземців навіть від участі в торгах. Але продаж «Криворіжсталі» є і надзвичайно великим, і незвичайно безсоромним. І це підсилило рішучість іноземців. «Північсталь» та Arcelor сказали у квітні, що вони приєднаються до сил на аукціоні, що дасть змогу їм атакувати за допомогою судів і в Європі, і в Америці, де в «Північсталі» є дочірня компанія. Російська фірма зазначила, що тендер суперечить інвестиційним угодам, які Україна укладала з Росією і Америкою. LNM та US Steel, котрі вже є власниками декількох сталеливарних заводів у Центральній і Східній Європі, на цьому тижні оголосили, що вони також візьмуть участь в об’єднаному аукціоні, хоча й не здаються занадто оптимістичними.
Такий тиск і протести з боку розділеної, але галасливої української опозиції — на минулому тижні навіть спікер парламенту Володимир Литвин, один із протеже пана Кучми, додав свій голос — можуть присоромити уряд і змусити його відкласти аукціон. Але навіть якщо це станеться, усе ще залишається прибуток, який можна отримати з наміченої приватизації: ще 312 підприємств занесено до списку на цей рік.
«The Economist» May 29-th 2004.
