Шахта стала «копанкою» — і навпаки

«Копанки» — це приватні міні-шахти, що розробляють невраховані запаси вугілля в місцях виходу пластів на так звану денну поверхню. Наприклад, у Перевальському районі довжина таких запасів становить понад 200 кілометрів. Вугілля залягає на глибині до 50 метрів по вертикалі і, за підрахунками фахівців, його запаси в регіоні становлять приблизно 25 мільйонів тонн. Започатковано стихійну і самовільну розробку покладів в районі 1998 року, коли з’явився ринок збуту такого вугілля. А три роки тому ця незаконна діяльність набула вже масового характеру. До того ж якщо раніше несанкціоновані розробки були прерогативою переважно гірників, що залишилися без роботи, то три роки тому до цього активно долучилися юридичні особи. Вивчаючи проблему, керівники області дійшли висновку, що боротися з цим явищем потрібно не адміністративними, а економічними методами. Іншими словами, «копанки» — легалізувати.

Першою в Україні Луганська облрада створила відділ природних ресурсів, котрий і почав узгоджувати матеріали для одержання ліцензій. Сьогодні в області працює майже тридцять підприємств, що легально використовують вугільні пласти, що виходять на поверхню. Одержання ліцензій очікують ще майже 50 «копанок». Зареєстровані міні-шахти гарантують своїм робітникам п’ятиденний робочий тиждень, 48-денну відпустку й обов’язкове медичне страхування. Отак сама по собі стала розв’язуватися проблема працевлаштування шахтарів.

Одним з перших підприємств у Перевальському районі, котре почало легалізацію незаконних виробок, стала фірма «Укрінвест». Одержавши всю необхідну документацію, вона розробляє сьогодні чотири ділянки і ще дві перебувають у стадії освоєння. Це вже солідне підприємство з місячним обсягом видобутку 5—7 тисяч тонн, а за зміну бригада з трьох-чотирьох чоловік добуває до 15 тонн палива. За словами директора «Укрінвесту» Володимира Новохатського, всього, наприклад, на ділянках фірми в селищі Ямщикове створено понад 50 робочих місць, а загалом підприємство працевлаштувало більш як 500 осіб, тобто кожного шостого жителя селища, з місячним заробітком від 600 до 850 гривень. Директор стверджує, що його робітники мають усі соціальні гарантії.

А що буде далі, скажімо, через 5—10 років? Головний інженер ПП «Укрінвест» Віктор Чернишов, наприклад, вважає, що такі міні-шахти — явище тимчасове. Пропрацюють вони ще, можливо, років п’ять, а потім мова йтиме про відновлення закритих шахт. Імпортовані Україною газ і нафта дорожчають, тому вугілля знову підніметься в ціні. Та поки триватиме цей перехідний період, підприємці намагатимуться вибрати забалансове вугілля. Бажаючих відкрити міні-шахти стає дедалі більше. Проте одержати дозвіл на такий бізнес не дуже й просто.

Керівник ТОВ «Віскор» Андрій Переселков розповів свою історію. Оформляти будівництво повноцінної шахти поблизу села Селезньовка Перевальського району він з товаришами почав ще 2001 року. Вирішили відновити шахту, закриту ще в епоху хрущовського укрупнення — в 1968-му. Два роки пішло на оформлення різних дозволів, але головні труднощі були з одержанням земельного відводу. Старі поля закритої шахти віднесено сьогодні до розряду сільськогосподарських. Документи про визнання земель промисловими дотепер не передано на затвердження сесії обласної ради. За словами Андрія Переселкова, «Віскор» уже витратив на оформлення потрібних документів майже 2 мільйони гривень. Що буде далі — невідомо. Якби на шляху підприємців не стояли бюрократичні рогатки, вони вже давно дали б роботу 450 гірникам і здійснювали б стабільні відрахування до бюджету. До речі, на цій шахті запаси енергетичного вугілля марки «Т», що вважається високоякісним, фахівці оцінюють у 10 мільйонів тонн. За проектних потужностей вуглевидобуток можна вести протягом 50 років. На жаль, через бюрократичну тяганину будівництво шахти зупинено, терміни одержання ліцензії в підприємства минають.

Точну кількість «копанок» у Луганській області ніхто назвати не може. Офіційні дані різняться: в одному випадку фігурує цифра 200, в іншому — 1,5 тисячі. Найбільша кількість таких вугільних розробок зосереджена на території Перевальського, Лутугинського й Антрацитівського районів, де вугільні пласти виходять на поверхню і де розташовані виробки старих або закритих шахт. Сотні родин, в яких чоловіки залишилися без роботи через реструктуризацію вугільної промисловості, вижили в тяжкі роки завдяки несанкціонованим розробкам вугілля. Про цей факт відомо всім. Але якщо раніше влада на це закривала очі, то сьогодні багато питань, пов’язаних з діяльністю «копанок», потребують негайного втручання. По-перше, тому, що почався відплив професійних кадрів з держпідприємств, по-друге, намітилася деформація товщі порід, що лежать вище, а отже, і зміна геологічного середовища, режиму підземних і поверхневих вод, підтоплення територій, прогини і провали ґрунту, розриви комунікацій і техногенні зсуви, викиди метану тощо. Екологічні проблеми отримують необоротний характер.

Міні-шахти мають багато «за» і багато «проти». Відділ природних ресурсів, створений в облраді, сьогодні приводить у відповідність із законом діяльність приватних розробок. Судячи з усього цього, обласне керівництво зацікавлене в розвитку такого бізнесу.

Луганськ.