Батьків дітей, які ходять до сільських дитсадків на Донеччині, поставлено перед складним вибором: або кидати роботу і сидіти вдома із малечею, або наймати няньку і віддавати їй частину зароблених грошей. Бо дошкільні заклади, з’ясовується, не в змозі прийняти всіх бажаючих. Навесні цього року заговорили навіть про таке забуте явище, як черга до дитсадка. І річ не в переповненості груп, а в так званому формульному підході до формування бюджетів. Цей принцип передбачає однакове фінансування на «душу населення» в усіх регіонах України. І, на жаль, не враховує місцевих особливостей.
— Згідно з постановою уряду, виведено певні коефіцієнти відвідуваності дитячих дошкільних закладів, — пояснює начальник фінансового управління Мар’їнської районної держадміністрації Тетяна Збицька. — Наприклад, у Кабміні підрахували, що в містах до дитсадків ходить у середньому 41 відсоток дітей до шести років. А в селі — лише 16 відсотків. Тоді як у нашому районі фактично 42 відсотки сільських дітей відвідують дошкільні заклади. Ми змушені скорочувати групи і закривати садочки. Все це спричиняє соціальний вибух серед населення.
І це не перебільшення. Наприклад, мами дітей ясельної групи із Костянтинівського дитсадка цілою делегацією прийшли до керівництва району, почувши, що групу збираються закривати. Інший вихід — шукати додаткові резерви. Але якщо в місті це зробити простіше, то на селі зі спонсорами не густо. Особливо відчутно позначилося на місцевих бюджетах зменшення ставки прибуткового податку з громадян до 13 відсотків.
— Найгостріше це питання стоїть у тих селах, де відсоток відвідуваності найвищий, — продовжує моя співрозмовниця. — Наприклад, у Єлизаветівці 76 відсотків дітей дошкільного віку ходять до садочка, у Новомихайлівці — 67 відсотків, у Дачненській раді — 72 відсотки. Бюджетного ресурсу вистачає на 2—3 місяці. Наприклад, за підрахунками Кабміну, в тому селі має бути одна група. А ходять три! І умови для того, щоб прийняти дітей є, і територія. Тільки коштів немає.
У цілому по району для нормального функціонування дитячих дошкільних закладів не вистачає 1 мільйона 400 тисяч гривень. Збільшити обсяги витрат на цю сферу можна лише за підсумками півріччя і лише у разі перевиконання доходної частини на п’ять відсотків.
Така ситуація типова для сільських районів Донеччини, де обоє батьків, як правило, працюють, часто — не в селі, а в сусідньому місті. Куди малечу подіти? Ну звичайно, до дитсадка. На жаль, садочок поступово перетворюється на розкіш. Однак безпристрасна формула цього не враховує, «причесавши» одним гребінцем усіх — від заходу до сходу. Найбільше від закриття дошкільних закладів і груп потерпають молоді родини. Не виключено, що завтра вони змінять сільську прописку на міську. Адже, за формулою, у міських дітей шансів потрапити до садочка втричі більше .
Донецька область.
