АГРАРНА НАУКА НА ШЛЯХУ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

Інноваційний розвиток виробництва останнім часом набуває дедалі більшого значення. Його актуальність особливо зростає для нашої країни, бо вона будує суспільство, основане на ринкових відносинах, і вступає в тісні виробничі й державні стосунки зі світовим товариством.

Про стан та перспективи розвитку інноваційного напряму в аграрній сфері виробництва йдеться у розмові з президентом Української академії аграрних наук, заслуженим діячем науки і техніки, народним депутатом України, членом Комітету у закордонних справах та депутатської групи «Союз» Михайлом  ЗУБЦЕМ і генеральним директором Інституту інноваційного провайдингу УААН, радником Президії УААН, завідуючим сектором з питань інтелектуальної власності та трансферу технологій УААН, кандидатом технічних наук Сергієм ВОЛОДІНИМ.

Кор.: В Україні утверджується інноваційна модель розвитку. Йдеться про органічне поєднання політичних, гуманітарних, соціально-психологічних, макро- і мікроекономічних чинників, які лише в комплексі здатні надати відчутних імпульсів розвиткові суспільства на інноваційній основі.

Аграрна наука, як лідер інноваційних перетворень в аграрному секторі економіки, системно і поступово втілює їх у життя.

Які, на вашу думку, Михайле Васильовичу, основні пріоритети цього розвитку?

М. З.: В цьому плані я б визначив чотири напрями діяльності.

Перше. Структурна перебудова системи Української академії аграрних наук, створення інтегрованої з науково-дослідною мережею

УААН інноваційної інфраструктури і корпоратизація науково-інноваційних відносин.

Друге. Перехід на програмно-цільовий метод фінансування фундаментальних та прикладних досліджень, підвищення питомої ваги фундаментальних досліджень у загальному обсязі науково-дослідних робіт та впровадження результатів прикладних досліджень.

Третє. Формування інноваційного портфеля замовлень на науково-технічну продукцію, створення умов для підвищення її споживчих властивостей, конкурентоспроможності та прибутковості, стимулювання процесів венчурного інвестування наукоємного бізнесу.

І, нарешті, четверте. Створення системи капіталізації та комерціалізації об’єктів прав інтелектуальної власності науково-дослідних установ, авторів науково-інноваційних досягнень.

Кор.: Очевидно, для успішного втілення інноваційної моделі розвитку АПК необхідно мати чітку методологічну систему, яка дасть змогу в комплексі трансформувати існуючі наукові досягнення в ринкове середовище. Яку методологію створено в Українській академії аграрних наук?

С. В.: Існуючі методи не дозволяють в комплексі ефективно вирішити проблему переходу аграрної науки на інноваційну модель розвитку. Підґрунтям для переходу на інноваційну систему УААН є модель досліджень «трьох І» — інтеграція, інновації, інвестиції.

Інтеграція. За ринкових умов встановлюються взаємовідносини в єдиному циклі «держава—наука—бізнес—виробництво—споживання». Нами розроблено механізми взаємовідносин державного і ринкового секторів, сформовано умови забезпечення безперервного циклу продуктивного функціонування наукових установ при виконанні державних програм та апробації і впровадження розробок у виробництво за участю наукоємного бізнесу.

Інновації. Відстежується весь науково-технічний процес, від постановки завдань на проведення досліджень через усі фази створення науково-технічних розробок, накопичення науково-дослідної бази новацій, захисту виключних та майнових прав, впровадження інновацій у вигляді наукоємних технологій та ресурсів з науково-технологічним супроводом, розроблено стимулювальні умови для підвищення індексу інноваційності закінчених науково-технічних розробок.

Інвестиції. На основі проведеного аналізу умов капіталовкладень в науково-дослідну базу виявлено причини низького коефіцієнта залучення інвестиційного капіталу в науку, механізм оперування короткостроковими фінансовими і товарними кредитами в наукоємній сфері АПК та розроблено умови для створення інвестиційної привабливості і кредитоспроможності науково-дослідних установ та їх інноваційної інфраструктури.

Відпрацьована інноваційна система, в основу якої покладено «три І», трансформується згідно з детермінантою в «три К» — корпоратизація, капіталізація, комерціалізація.

Кор.: Чи можете ви, Сергію Анатолійовичу, більше конкретизувати перехід УААН на систему інноваційного провайдингу?

С. В.: На базі проведених науково-інноваційних досліджень в Аграрній академії затверджена та відпрацьовується система інноваційного провайдингу.

В основу системи покладено інноваційну модель функціонування та розвитку науково-дослідної мережі УААН. Особливістю системи є формування на базі наукових установ Академії вертикально інтегрованої інноваційної інфраструктури. Ця корпоративна структура отримала назву Агротехнополіс УААН.

Науково-методологічну, організаційно-правову та функціонально-економічну базу Агротехнополісу забезпечує спеціально створена в системі УААН наукова установа — Інститут інтелектуальної власності та інноваційного провайдингу, якому Академія надала статус уповноваженого ринкового повіреного в питаннях корпоратизації системи, капіталізації та комерціалізації об’єктів прав УААН.

Створений на базі інституту Центр інноваційного провайдингу УААН забезпечує регулювання взаємовідносин державних наукових установ і недержавних інноваційних структур, координацію дій учасників Агротехнополісу через механізми комерційної концесії (франчайзингу), венчурного інвестування, депозитарного та контрактового супроводу, інформаційно-видавничого забезпечення. Регуляторну координацію роботи системи здійснюють спільні органи президії Академії та корпоративної інноваційної інфраструктури.

Виконання інноваційних перетворень, обслуговування взаємовідносин науково-дослідних установ та підприємницьких структур здійснює Центр інноваційного консалтингу

УААН, регіональні інноваційні агентства якого діють згідно з повноваженнями, що надає інститут за погодженням з УААН. Центр інноваційного консалтингу спирається на науково-дослідну мережу УААН, атестується Академією як її оператор та забезпечує комплекс консалтингових послуг щодо корпоратизації, капіталізації, комерціалізації.

Виконавцями інноваційних проектів з інвестиційним забезпеченням є акредитовані в мережі Академії за схемою комерційної концесії (франчайзингу) інноваційні структури: провайдери та виробники, що діють у системі за єдиними правилами інноваційного провайдингу.

Науково-дослідні установи здійснюють перехід до науково-інноваційної моделі роботи, вводиться показник «індекс інноваційності» для науково-технічних досягнень. Для координації науково-інноваційного процесу на базі наукових установ створюються науково-виробничі корпорації, які виконують функції інноваційного венчурного фонду для позабюджетного фінансування перспективних наукових досліджень та розробок, стимулювання інновацій.

Система впроваджується у відповідності з комплексною програмою інноваційного провайдингу, затвердженою УААН.

Кор.: Загальновідомо, що за умов ринкової інтеграції великого значення набуває правова охорона результатів наукових досліджень. Які заходи здійснюються в УААН щодо цього?

С. В.: Головним питанням, яке поставила Академія як передумову переходу на інноваційну модель розвитку, є створення системи капіталізації з наступною комерціалізацією об’єктів прав УААН. Вирішення цього питання починається з розподілу прав УААН на майно та майнові права в підпорядкованих науково-дослідних установах та господарствах, державним розпорядником якого за статутом є президія УААН.

Принципово новим є підхід, запропонований для формування замовлення на результати науково-технічних досліджень державних установ, створення на їх основі об’єктів новацій та прав на новації, на базі яких формуються внески до депозитарію інтелектуального капіталу, створений в УААН.

Занесені в депозитарій інтелектуальні депозити проходять обов’язкові ступені капіталізації із здійсненням охоронних заходів, захисту патентних, авторських прав, оперуванням об’єктами ноу-хау. Вперше розроблена та втілюється методика і механізми активізації об’єктів власності науково-дослідних установ, включаючи експертизу, облік та оцінку матеріальних і нематеріальних активів, створених на базі науково-технічних досягнень.

Всі ці заходи щодо формування науково-інноваційного потенціалу та стимулювання трансферу розробок і прав на них повинні допомогти науці створювати, захищати та ефективно використовувати в ринкових умовах інтелектуальний капітал, примусити рахуватися з ним фінансовий капітал — це Академія вважає пріоритетним регуляторним напрямом своєї інноваційної діяльності, яка набирає особливого значення в період підготовки України до вступу в СОТ.

Не менш важливим є створення ринкового механізму комерціалізації результатів наукових досліджень Академії. Це вагомий етап роботи з науковою розробкою, що пройшла капіталізацію і визначена об’єктом інтелектуальної власності, на який одержано охоронні документи і який має специфічні ознаки, що дає змогу розглядати його як інноваційний товар, відповідний умовам ринку.

Нині дедалі більше вчених розуміють, що трансформація результатів досліджень в інноваційний продукт, який користується попитом на споживчому ринку, є одним із головних і дуже складних завдань. На жаль, більшість знаних наукових шкіл провідних учених і спеціалістів, які не мають фахової підготовки з питань комерціалізації своїх досягнень, намагаються старими методами забезпечити їх впровадження.

Але в процесі ринкової комерціалізації, згідно зі світовою практикою, між власником інтелектуальної розробки і виробником чи споживачем наукоємної продукції має бути стратегічний партнер, який забезпечує інвестування в наукоємну сферу, просування на ринок наукоємних технологій та виплачує роялті оригінаторам та франчайзерам. У системі Академії такі стратегічні партнери отримали назву «інноваційні провайдери».

Інтелектуальний продукт, коли він виступає як товар, потребує особливого підходу в процесі роботи з ним; спеціальних маркетингових, інжинірингових, інвестиційних, реалізаційних послуг. Тому інноваційні провайдери формують ринок послуг для забезпечення комерціалізації інтелектуального капіталу.

Це, у свою чергу, потребує координації взаємовідносин наукових установ, виробників та споживачів наукоємної продукції, інноваційних провайдерів, інших ринкових структур у процесі комерціалізації наукових досягнень, підготовці й реалізації інноваційних та інвестиційних проектів на їх основі. Гнучкими та дійовими є контрактові механізми (контрактові сесії, опціони, аукціони, а також тендери виконавців, постачальників, споживачів наукоємної продукції) з використанням інформаційних, біржових, банківських системних технологій.

Враховуючи вищезазначене, в системі УААН створено інноваційно-інвестиційний Контрактовий дім, який покликаний проводити маркетингові дослідження щодо капіталізованих об’єктів власності Академії, вивчення кон’юнктури ринку та комерційне використання цих об’єктів. Механізм контрактації наукоємної продукції за інноваційними проектами з інвестиційним забезпеченням проводиться на конкурсній основі для досягнення максимальної ефективності для власників науково-інноваційної продукції.

Кор.: Важливим напрямом реалізації державної інноваційної політики є створення законодавчої та нормативно-правової бази, яка визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні. Чи відповідає сьогодні законодавство адаптації аграрної науки до ринкових умов?

М. З.: За роки незалежності в Україні створено сприятливі умови на законодавчому рівні щодо набуття та використання прав на об’єкти інтелектуальної власності. Прийнято також базові закони України у сфері інноваційної діяльності «Про інноваційну діяльність», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» та «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків».

Закон України «Про інноваційну діяльність» визначає механізми стимулювання і фінансування інноваційної діяльності як для державних, так і недержавних структур, створює умови для залучення до науково-технологічної та інноваційної сфери фінансових ресурсів будь-якого походження шляхом використання прямих і непрямих інструментів економічного впливу, сприяє забезпеченню впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництву та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції. Однак ці механізми задекларовані, бо дію норм щодо особливостей в оподаткуванні та митного регулювання інноваційної діяльності було призупинено на 2003 рік Законом України «Про державний бюджет України на 2003 рік».

На виконання положень Закону України «Про інноваційну діяльність» Міністерством освіти і науки України було розроблено Порядок державної реєстрації інноваційних проектів та ведення Державного реєстру інноваційних проектів, затверджений відповідною постановою Кабінету Міністрів України.

На стадії нормативно-правового забезпечення зазначеного закону стала зрозумілою необхідність його вдосконалення в частині здійснення експертизи інноваційних проектів, оптимізації розмірів податкових та митних пільг для суб’єктів інноваційної діяльності, умов надання підприємству статусу інноваційного. З цією метою передбачається внести проект відповідних змін до Закону України «Про інноваційну діяльність».

Норми Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» сприяють концентрації ресурсів держави на провідних напрямах науково-технологічного оновлення виробництва. В той же час забезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та виходу з нею на світовий ринок повинно враховувати можливості та потреби вітчизняного бізнесу, які не знайшли відображення в законі.

На сьогодні тільки Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності» встановлює ряд податкових і митних пільг для виконавців інвестиційних та інноваційних проектів у рамках технологічних парків, що дало змогу збільшити обсяг реалізованої інноваційної продукції, надходження до державного бюджету та державних цільових фондів.

Варто визнати, що застосування норм законодавства України в сфері інноваційної діяльності ще не повною мірою відповідають реальним умовам переходу країни на інноваційний шлях розвитку.

Кор.: За останній рік в Україні проблемі інноваційної діяльності приділялася значна увага як на загальнодержавному, так і на галузевих рівнях. Відрадно, що УААН першою в Україні створила підгрунтя для ефективного використання науково-технічного потенціалу та передумови до входження в СОТ. Ви, як президент УААН і народний депутат, що можете сказати про перспективи розвитку прикладної наукової сфери?

М. З.: Для створення умов ефективного використання інноваційного потенціалу Україні потрібна структурна перебудова її базової наукової сфери, переорієнтація її прикладних досліджень на інноваційно та інвестиційно привабливі науково-технічні розробки, яких потребує ринок.

Це спроможна здійснити інтегрована з наукою, виробництвом та бізнесом інноваційна інфраструктура, яка має бути потужним провайдером новацій на ринок, мультиплікатором інноваційного розвитку високоефективного виробництва.

Економіка такої науково-інноваційної інфраструктури має базуватися на бюджетних та позабюджетних джерелах:

— державному фінансуванні фундаментальних та ринково зорієнтованих прикладних досліджень;

— інноваційному первинному рефінансуванні за рахунок створення на основі високоефективної дослідної бази та реалізації розробок у формі наукоємних технологій та ресурсів, науково-технологічного супроводу їх впровадження;

— венчурному вторинному рефінансуванні, перспективних прикладних наукових досліджень за рахунок корпоратизації системи, капіталізації та комерціалізації об’єктів прав науково-дослідних установ.

Таким чином держава стимулює інноваційний процес за рахунок фінансування на конкурсних засадах стратегічних наукових досліджень, кінцевим продуктом яких мають бути інновації. Завдання науково-дослідних установ та їх координуючих об’єднань —максимально розвинути інноваційну базу науки та створити такий науково-технологічний заділ, який би дав можливість за рахунок реалізації необхідної суспільству інноваційної продукції та ефективного використання об’єктів прав на неї сформувати достатні позабюджетні фонди для інтенсивного розвитку прикладної наукової сфери.