Шостого червня відзначатимуть 60-річчя висадки сил союзницьких армій — членів антигітлерівської коаліції на атлантичне узбережжя французької Нормандії
І хоч упродовж десятиліть день початку цієї операції щороку святкували, канцлер Німеччини в урочистостях братиме участь уперше.
Операція «Оверлорд», або день D-Day, як його називають американці, нам більш відома як день відкриття другого фронту. Вранці шостого червня 1944 року в північній Нормандії висадилися 150 тисяч американців, поляків, британців, французів і канадців, котрі входили до складу союзницьких військ. В операції було задіяно 1200 військових кораблів, 3100 десантних човнів, 7500 бойових літаків. Утім, нині інші джерела в різних країнах називають різні цифри. До 12 червня в Нормандії вже перебувало 330 тисяч союзників з 54 тисячами транспортних засобів, що утворили лінію фронту завдовжки 100 кілометрів і глибиною 30 кілометрів.
Але бій на узбережжі, де полягли тисячі вояків, був лише початком кінця німецького угруповання: тут, на півночі Франції, у котлі опинилося 100 тисяч вояків. Десять тисяч з них загинули, десятки тисяч були поранені, 50 тисяч потрапили в полон. Цю трагедію німці називають нормандським Сталінградом.
У ці дні в німецьких засобах масової інформації спогадами про бої на західному фронті діляться ветерани Другої світової війни, сперечаються історики. Суспільство досі не могло визначитися в дискусії, котра тривала впродовж десятиліть: чи вважати перемогу союзників днем визволення Німеччини від націонал-соціалізму? Саме тому канцлери Німеччини жодного разу не брали участі у святкуванні річниць висадки союзницьких військ у Нормандії. Канцлер Герхард Шрьодер, який народився 1944 року й ніколи не бачив батька, бо той загинув на війні, здається, поставив крапку в дискусії. В інтерв’ю агенції Рейтер, котре надрукували чимало німецьких видань, він заявив, що вбачає в цій даті не лише день визволення Німеччини від націонал-соціалізму, а й символ сьогоднішньої боротьби за свободу, демократію і права людини в Європі.
Німецькі газети, коментуючи інтерв’ю, відзначили, що в дискусії про значення висадки союзників у Нормандії з’явився новий поворот. Адже досі вважалося, що в поразці нацистів вирішальну роль відіграла Радянська Армія, котра прорвалася зі сходу, а не союзники, які громили німецькі війська на заході. Втім, нічого дивного немає, адже і в німецькій пресі, і по телебаченню про події другої світової розповідають переважно в контексті участі в ній сил антигітлерівської коаліції. Чи не тому, приміром, відповідаючи на запитання, що він знає про Другу світову війну, чоловік середнього віку сказав, що Німеччина тоді воювала зі США і зазнала поразки — досить поширена думка у ФРН...
А в Нормандії в неділю відбудеться урочисте відзначення 60-річчя висадки на узбережжя союзницьких військ, на яке, крім інших гостей з 17 країн, прибудуть президент США Джордж Буш, королева Великої Британії Єлизавета ІІ, прем’єр-міністр Тоні Блер, президент Росії Володимир Путін, канцлер Німеччини Герхард Шрьодер.
Власний погляд на події 60-річної давнини висловив президент Джордж Буш, відкриваючи у Вашингтоні меморіал пам’яті полеглих під час операції «Оверлорд». Він заявив, що в Другій світовій війні загинули 405 тисяч американців — найбільше, ніж у будь-яких інших, у котрих США будь-коли брали участь. Буш підкреслив, що американські військовики в Нормандії полягли за свободу, виконуючи визвольну місію. Вона, за його словами, триває нині в Багдаді, Кабулі, Кандагарі. До речі, гроші на величний меморіал пам’яті дали режисер фільму «Порятунок рядового Райана» Стівен Спілберг і виконавець головної ролі Том Генкс.
Тим часом цю стрічку, що розповідає про висадку союзників у Нормандії, днями показали кілька телевізійних каналів Німеччини. Гарне кіно: про солдатську дружбу, любов і ненависть, самопожертву заради життя іншого, коли ніхто не замислювався, кому дістанеться слава після перемоги...
Франкфурт-на-Майні.
Від редакції
Маючи певність, що серед згаданих гостей із 17 країн будуть і наші, ми здивувалися, дізнавшись, що від України на свято до Нормандії нікого не запрошено. Другий секретар Посольства України у Франції пані Олександра Ковальова повідомила: як колишніх союзників, французи запросили лиш американців і британців, а в ранзі гостей — усіх інших, зокрема й Путіна та Шрьодера. Але хіба не злітали з Миргорода й Пирятина бомбардувальники США в 1944-му? Хіба не було серед французьких партизанів тисяч українців (чи Василь Порик уже не герой Франції?). Утім, деякі французькі аналітики вважають, що 60-ліття другого фронту вочевидь підлаштоване під примирення між США та Францією після іракської кризи. А що про це думають у нас?
Станіслав Кульчицький, професор, заступник директора Інституту історії України НАНУ:
— Звісно, дивно. Бо Україна таки була серед союзників! А візьміть жертви, яких вона зазнала у тій війні — загальні втрати 8 мільйонів осіб, більше, ніж будь-яка країна, представників яких туди запрошено. Можливо, тут є елемент сучасної політичної кон’юнктури, нехай, але до Другої світової війни не варто прив’язувати сучасні політичні сюжети. Треба знати і поважати історію, бо в Європі вже виросло покоління, яке не знає, хто з ким воював і хто кого переміг...
Микола Рушковський, ветеран Другої світової війни, актор Київського театру російської драми, народний артист СРСР:
— Вони про нас не згадали? Я теж не пам’ятаю того дня, коли відкрився другий фронт! Це було після боїв під Тернополем, після тих боїв уже ніщо не могло справити особливого враження. А от наступ союзників в Африці запам’ятався, бо нашу 3-тю Київську гвардійську мінометну бригаду німці в ті дні перестали бомбити, а це важливо, коли тобі 19 років і ти хочеш жити. Тепер думаю: Другий фронт — мабуть, то було добре, бо взагалі добре, коли хтось комусь допомагає! Ну а політики хай собі грають — що тоді, що тепер...
Підготували Віталій ЖЕЖЕРА і Наталя ФІЛІПЧУК.
